Втрачаємо там, де iншi знаходять

Проблема містобудування — тема широченна у контексті повторення Києвом помилок Москви (зростання міста вшир). Париж, наприклад, за 100 років так і не виріс за межі стін своїх укріплень.

А це ж при первинній дешевизні — будувати на пустому значно простіше — зумовлює додаткові витрати: комунікації, переселення населення, транспортна інфраструктура тощо.

Нескінченне будівництво на «Театральній» (штурм «Лейпцига»), особливо зворушують фасадні роботи і ліпка взимку — значить, на весну чи літо почне сипатися. А скільки по Києву покинутих будівництв! На Солом’янському кладовищі — на кістках почали, і як символічно, що, подібно до будівельного цвинтаря, стоїть багатоповерхова недобудована споруда. Ця тема вимагає не одного дня дослідження!

Продовжимо з приводу тролейбусів. 410-й завод цивільної авіації ремонтує тролейбуси — та ж вони стануть «золотими»! Що, у нас інших заводів немає? Взяти хоча б ДВРЗ — вони ж супутників не ремонтують, як робили вагони, так і роблять.

Хотілося б, щоб «День» більше приділяв уваги питанням екології як Києва, так і всієї України. Адже унікальні місця у нас гинуть. Взяти хоча б джерела під Батиєвою горою — занедбані, брудні!.. А унікальні дуби у маєтку Чубинського — та їм же не менше 250— 300 років, а славні селяни їх успішно нищать. Десь на Заході на кожному б бирочку почепили, як на унікальних соснах у Піцунді, а тут, що не рік — одного чи двох не стає.

А сам Хрещатик? Його реконструкція була запланована ще років два тому — серпень 1996 року це лише підтверджує — просто не вистачило ні часу, ні грошей? Будинки на ладан дишуть. Чого вартий № 5 — колишній ресторан «Столичний». Хто не був усередині, не знає, що стоїть він на чесному слові, а портал, вирізаний штучно після війни для переходу не по вулиці, а під будівлею, має тріщини на граніті — оскільки усередині зліплено його із битої цегли, як і багато чого у цьому приміщенні. Адже Хрещатик після війни будували нашвидку, використовували биту цеглу. А вона, як відомо, має значно гіршу якість, особливо та, що пережила пожежі і динаміку вибуху або бомбардування.

Де ми живемо і у чому — питання дуже актуальне, оскільки багато будівель уже або виробили свій ресурс, або на його межі, особливо у питаннях експлуатації.

Хто і коли підраховував, скільки щорічно азбесту змивається і здувається з дахів, покритих шифером? А він, зрозуміло, у наших легенях і носоглотках — це ще гірше за тополиний пух. А боротьба з омелою — скільки грошей вбухано, скільки дерев спиляно, а скільки посаджено? Звичайно, «Київзеленбуд» в основному монополіст. Потрібні гроші — будь ласка, програма «Омела». Він пиляє, напевно, він і саджає — просто чудово!

Олексiй МИХАЙЛИК Київ