Вибори-2006 та загрози народовладдю
Майбутні вибори депутатів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування вперше проводитимуться за пропорційною системою. Ця обставина вимагає особливої уваги.
По-перше, при пропорційній системі виборів указаних органів влади голосування проходитиме за партійними виборчими списками кандидатів у депутати. Причому парламент наділяє політичні партії та блоки таких партій винятковими повноваженнями з формування партійних виборчих списків. Тому на партійних зборах, конференціях та з’їздах громадяни — члени партій — можуть здійснити свої права на вільне висунення кандидатур кандидатів у депутати та на вільне голосування за черговість обрання кандидатів у депутати в партійному списку.
Водночас виборчі закони України не забезпечують кожного безпартійного громадянина (а їх переважна більшість в Україні) можливістю реалізувати такі свої права на цих виборах.
Отже вказані особливості формування виборчих списків істотно обмежать конституційне право переважної більшості громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування України. Ці особливості також істотно порушать рівність конституційних виборчих прав та рівність перед законом партійних і безпартійних громадян України.
По-друге, на майбутніх виборах за пропорційною системою право на участь у розподілі депутатських мандатів отримають партійні списки, які набрали на цих виборах три або більше відсотків голосів виборців (далі — списки, які перемогли). Партійні списки, які не подолають трипроцентний виборчий бар’єр (далі — списки, які програли), не братимуть участі в розподілі депутатських мандатів. Це зменшить кількість партійних списків, які зможуть брати участь у розподілі депутатських мандатів, порівняно з такими самими виборами без вказаного бар’єра.
Серед списків, що перемогли, розподіл мандатів здійснюватиметься у повній відповідності до кількості виборчих квот, набраних кожним таким списком. Причому під однією виборчою квотою розуміють кількість голосів виборців, необхідну для виділення списку одного депутатського мандата.
Водночас у ході голосування громадян частина партійних списків, які програли, також може набрати одну або кілька виборчих квот. Однак депутатські мандати, які відповідають цим виборчим квотам, все одно будуть передані для розподілу між списками, які перемогли.
Отже використання виборчого бар’єра призведе до збільшення кількості депутатських мандатів, що розподіляються між списками, які перемогли, порівняно з результатами цих самих виборів без указаного бар’єра. Водночас списки, які програли, позбавляться такої самої кількості депутатських мандатів, яку було б виділено їм на цих самих виборах без виборчого бар’єра.
Інакше кажучи, використання вказаного бар’єра призведе до прихованого перерозподілу результатів голосування громадян шляхом безвідплатної передачі спискам, що перемогли, тих додаткових депутатських мандатів, які буде забрано у списків, що програли.
Важливою особливістю виборчого бар’єра також є те, що він вільно встановлюється і регулюється провідними політичними партіями через їхні парламентські фракції.
Таким чином, виборчий бар’єр є інструментом дискримінації меншості громадян, політичні переконання яких не узгоджуються з виборчими програмами та гаслами провідних політичних партій (блоків таких партій).
Про масштаби перерозподілу результатів голосування громадян можна судити за офіційними результатами голосування за партії (виборчі блоки) в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на парламентських виборах за змішаною системою у 2002 році. На цих виборах за допомогою чотиривідсоткового виборчого бар’єра Центральна виборча комісія змінила результати голосування майже 15% громадян, які проголосували, тобто — кожного сьомого виборця в цьому окрузі.
Узагальнюючи все вищезазначене, можна зробити такі висновки. На майбутніх виборах до парламенту та органів місцевого самоврядування України за пропорційною системою Верховна Рада України наділяє кілька провідних політичних партій та блоків таких партій повноваженнями з формування депутатського складу органів влади України, що обираються. Причому вказані повноваження, як доведено вище, істотно обмежуватимуть конституційні права громадян України, що неприпустимо, згідно з Конституцією України.
Інакше кажучи, це означає, що Верховна Рада України на майбутніх виборах наділяє кілька провідних політичних партій та блоків таких партій повноваженнями другого носія суверенітету і другого джерела влади в Україні. Причому законодавчий орган не бере до уваги те, що він не має повноважень порушувати основоположне конституційне право народу України бути носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні.
Тож існують правові ознаки невідповідності вимогам Конституції України чинних виборчих законів України. Однак участь виборців у голосуванні на майбутніх виборах означатиме, що вони все- таки підтверджують правомірність чинних виборчих законів України. Внаслідок чого виборці висловлять свою згоду з появою в Україні другого джерела влади і другого носія суверенітету — кількох провідних політичних партій та блоків цих партій і, таким чином, — свою згоду зі зміною конституційного демократичного ладу в Україні.
Звичайно, після виборів можна буде заявляти, що виборці до кінця не знали всіх правових наслідків своєї участі в голосуванні і що це не допускається Конституцією України. Але вибори вже будуть «зроблені», і протестуючі голоси ніхто не захоче навіть слухати.
Крім того, ще одним істотним недоліком законодавства України є те, що воно не забезпечує кожного громадянина правом на оскарження в національних судах порушень його прав, які мають місце в чинних виборчих законах України. Тому для захисту цих прав кожного громадянина України автор статті направив 22.11.05 до Європейського суду з прав людини відповідне доповнення до своєї раніше зареєстрованої заяви №36944/05. Сподіватимемося, що перші позитивні результати цієї правової дії будуть відомі ще до початку голосування на майбутніх виборах.
