Витвір невідомого генія

Німецький філософ Й. Гердер свого часу сказав: «Україна стане новою Грецією, в цій країні чудовий клімат, щедра земля, її великий і музично обдарований народ прокинеться колись для нового життя».

Безперечно, що саме талановиті вихідці з народу, імена яких загубилися в глибині віків, змогли створити такий шедевр, як Василівська церква у Володимирі-Волинському.

У місцевій легенді розповідається, що Великий Київський князь Володимир Святославович повертався з військом із Карпат, де переміг плем’я білих хорватів. Він зупинився на відпочинок у заснованому ним місті і вирішив у знак подяки Богові за переможний похід збудувати церкву. Кожен із дружинників Володимира приніс по одній цеглині і впродовж одного дня було збудовано церкву. Приймаючи православну віру, князь отримав у хрещенні ім’я Василій — звідси й назва церкви. Звичайно, то лише гарна легенда, адже професор Г. Логвин, який у 1947 році досліджував пам’ятку, датував її XIV—XV століттям. Хоча в 50-х роках ХХ століття професор П. Каргер розкопав поблизу рештки ще старішої ротонди, можливо, тієї, про яку розповідається в переказі.

Унікальність споруди полягає в тому, що невідомий зодчий збудував її у вигляді квітки з вісьмома пелюстками — цього ефекту було досягнуто завдяки конхам — виступам, розташованим по периметру церкви. Тому Василівська церква — круглий храм зі хвилястими стінами — єдина такого типу у світі — переконані історики.

В інтер’єрі церкви знаходиться іконостас XVIII ст., ікони Серафима Саровського, Святого Миколи (XIX ст.), Різдво Христове (XVIII ст.). Проте особливо цікавою для дослідників і паломників є ікона «Богородиця Одигитрія» (з грецької — та, яка вказує дорогу). Її вік нараховує понад 400років.

Чернець Ігнатій Кульчицький зазначав, що образ привезено з Візантії, але коли та ким — невідомо. Церковний історик М. Теодорович писав, що згадана ікона датується XVI століттям і раніше знаходилася у Введенській церкві, котра згоріла в XIX ст. Ікона уціліла. Прихожани вважають її чудотворною.

У північній стіні храму в 1914 р. знайшли дошку з таємничим написом. З нього вдалося розшифрувати всього три слова: «Боже, поможи князю». Дошку вивезли у приватну колекцію до Хорватії. Нині вона зберігається у музеї Загребського університету.

Поруч із Василівською церквою знаходиться поховання отця Даміана Герштанського, його дружини та зятя. Даміан Герштанський походив з династії священиків, коріння якої бере свій початок з Кременеччини на Тернопіллі. Він рано овдовів, але виховав шістьох високоосвічених дітей. Одна з доньок — Олена Герштанська — перемогла на вокальному конкурсі в Берліні, виступила разом із відомим російським співаком Федором Шаляпіним, листувалася з ним (у фондах Володимир-Волинського історичного музею зберігається копія одного з листів). Отець Даміан був депутатом української фракції у ІІ Держдумі Російської імперії, сенатором польського Сейму. У цих держустановах захищав інтереси простих людей, заслужив їх повагу. Помер у 1936 р. Старожили розповідають, що на його похорон прийшло багато місцевих жителів. З поваги до отця його поховали біля Василівської церкви, у якій він прослужив понад піввіку.

В останні десятиліття XX ст. у церкві служив ще один священик, непересічна особистість — отець Сергій Депо (1923—2008). Він був вихідцем із Холмщини. Своє духовне служіння розпочинав з Успенського собору. Закінчив Ленінградську духовну академію, захистив кандидатську дисертацію з богослов’я. Отець не зібрав великих статків, але пам’ять про нього живе в душах багатьох поколінь людей. Служив у Троїцькій церкві Зимненського монастиря, Успенському соборі. Мав звання Почесного громадянина Володимира-Волинського.