«Я багато чого навчилася із «Днем»

Вісім років тому вийшов перший «День». Нині не дуже важливо, був це понеділок чи п’ятниця. Важливо, що в цей день був «День». І наступного дня був «День». І так донині...

Я ж хочу признатися в подяці «Дню». Запізно, може. Але дякувати ніколи не пізно. Пізно — не дякувати ніколи.

Я хочу подякувати «Дню» за можливість співпрацювати. Відтоді як з’явилася моя перша публікація, в моєму житті багато змінилося. Не так, щоб дуже докорінно. Просто я ще відкрила в собі уміння писати. Може, це звучить патетично, але мене надрукували. Та ще де! У газеті, де друкують найкращі ідеї. У газеті, яка миттєво реагує на всі ситуації. В Україні. У її містах і селах. На вулицях, майданах. Всюди.

...Отак колись взяла й написала. Отак взяли й надрукували. Отак у мене з’явилося бажання писати і ще раз писати. І теми з’явилися. І мрія глобальна вже назріла. Проте без «Дня» не реалізую: ні тем, ні мрії глобальної. Лише «День» допоможе збутися моїй мрії. І не тільки допоможе, а й допомагає. То невже не заслуговує за це на величезну доземну уклінну подяку! І щирі почуття! Всім, хто має хоч найменшу причетність до Газети (саме з великої літери).

Я перестала боятися казати щиро про любов, про повагу, про захоплення. Я завдяки «Дню» навчилася бачити в людях насамперед найкраще. І говорити про найкраще, тим самим нагадуючи людям, що вони перш за все люди. І щирими нагадуваннями вимагати від них насамперед людських вчинків.

Я багато чого навчилася із «Днем». І це все лише за неповні три місяці. А якщо навчальний процес досягне принаймні одного навчального року? А якщо пощастить і закінчу школу «Дня», повчившись у нього всі дванадцять років? Уявляєте, який результат буде! Для мене насамперед.

Я не проти вчитися всі дванадцять років. Я не проти деколи залишатися повторно, навіть у першому класі. Я за такий тривалий навчальний процес у «Дня»! Щодень. Тож дай Боже «Дню» можливості навчати мене хоча б 12 років. Отак дожити до двадцятиріччя. А там — до часу, що офіційно в Україні зветься ювілеєм. А там... Та чому я обмежую «День» якимись часовими рамками, адже й післязавтра буде «День»...