Як «зшити» країну?
Відгук на статтю Ігоря ДРІБНЮКА «Що варто зробити для об’єднання українців» («День» № 32 від 20 лютого 2014 року)
Чим цінна для нас газета «День»? Тим, що є потужною трибуною українства і постійно генерує якісь ідеї. Ось і в статті львів’янина Ігоря Дрібнюка «Що варто зробити для об»єднання українців» була порушена важлива тема: як досягти монолітності української нації. Автор нагадує нам про високий результат, досягнутий на референдумі 1 грудня 1991 року. Тоді понад 90% населення проголосувало за незалежність.
Проте далі — як зазначає пан Дрібнюк — «Україна почала свідомо розділятись — як державними чиновниками, так і партійними діячами та бізнесменами — на проросійське й антиросійське населення. Причому творився цей розподіл простих людей абсолютно свідомо, особливо загострювали таку політику під час виборів...»
Щоб протистояти цьому, львів’янин пропонує українцям із різних регіонів нашої держави постійно зустрічатися й тісно контактувати. Ігор Дрібнюк вважає, що більшість українців мусять об’їхати всю Україну протягом 2014-2015 років. Такий проект, на його думку, варто втілювати щонайменше упродовж п’яти років.
І хоча в ідеї галичанина присутня надмірна категоричність, все ж, я вважаю, її варто постійно обговорювати, а потім реально втілювати в життя. Звичайно, без примусу і лише там, де нею захопилися активні, доброзичливо настроєні люди. Не обов’язково мають контактувати населені пункти, віддалені одне від одного на 600 — 700 кілометрів. Хіба було б погано, якби галичани частіше їздили в Закарпаття, а закарпатці до нас? Що б тоді залишилося від ідеї політичного русинізму? А між нами й віддалі великої немає, області межують. А якби кримчани тісно контактували з херсонцями та запоріжцями? А донеччани з сусідньою Полтавщиною? Може, й прихильників «федералізації» було б менше? Розмірковуючи над цим, я зробив і свій внесок: провів невеличке cоцопитування в кількох містах Західної України. Вибрав найцікавіше. Нижче наводжу деякі думки земляків. Вчителька з Івано-Франківська Софія Гладій говорить: «Ідея чудова! Поїздки зближують і дають поштовх багатьом хорошим справам. До речі, колись в одній із радіопередач йшлося про культурну карту України». Погоджується і Роман Пляцко, доктор фізико-математичних наук зі Львова: «Ігор Дрібнюк має рацію. Питання тільки в тому, як реалізувати ідею поїздок в нинішніх умовах. Навіть якщо ідею львів’янина реалізувати лише наполовину (тобто возити дітей і дорослих тільки в західному напрямку) — все одно, результат буде позитивний. Возити наших людей на схід також необхідно, але це краще зробити трішки пізніше, коли все нормалізується. Бо в нинішній ситуації — якщо шовіністи відчують, що такий міст «схід — захід» ефективно працює, то, звісно, будуть шкодити. Ідею Ігоря Дрібнюка треба просувати, але підходити до справи виважено, творчо, добре знаючи місцеві реалії».
Викладач із Коломиї Любомир Грабець розповів про місцевий проект «Українським дітям — українську казку». «Нагадаю, що жанр української дитячої музичної драматургії зародився саме в Коломиї. Нам було б що показати приїжджим східнякам, якби вони до нас завітали. І буде що повезти в Луганськ чи на Харківщину. Ідея контактів українців із різних регіонів сприятиме розвитку громадянського суспільства, багатьох людей підштовхне до пошуку і популяризації свого, місцевого позитиву. А це було б дуже добре для України. Про українську казку і дитячу музичну драматургію я згадав, бо мені близька ця тема. А в кожного місцевого ентузіаста буде щось своє, рідне, чим він живе і що спробує передати іншим», — говорить Любомир.
Михайло Петрів, юрист із Коломиї, взагалі розповів цікаву історію зі свого життя: «Колись у поїзді Київ — Львів я познайомився з донецьким шахтарем — ми їхали в одному купе. Я не мав часу, щоб походити з ним по Львову, але доручив це своїм друзям. Йому показали і Львів, і Яремчу, повозили по Івано-Франківську. Донеччанину так сподобалося! І міста, і гори, і прихильне до нього, східняка, ставлення галичан. Ця поїздка змінила його внутрішній світ — він став справжнім патріотом. Тепер розмовляє зі мною по телефону виключно українською. Я дивуюся, чому Турчинов досі не зібрав усіх голів облдержадміністрацій, усіх голів обласних рад. Це ж конче необхідно зараз! А поки не чути навіть, щоб активно спілкувалися міста-побратими. Обмін делегаціями по лінії схід — захід я, звичайно, підтримую. Інша справа, що це складно робити у великих масштабах, бо недешево. Проте зовсім не обов’язково їздити. Набагато ціннішою є ідея телемостів! Таке спілкування нічого не коштує. Треба зібрати у студії позитивних людей (не радикалів, а поміркованих) і говорити на найактуальніші теми. Має бути діалог. Тому я віддав би перевагу телемостам. Якщо хочемо згуртувати українців, то саме за ними майбутнє!
Ось такі думки. Цікаво було б почути, що думають з цього приводу мешканці південного сходу?
