Януш Корчак із нами

Постаттю, котра прокладає, добудовує міст від колишніх епох через ХХ ст. до майбутнього у вічності, є постать великого педагога, лікаря, талановитого письменника, вірного й відданого захисника дитини, дитинства і сиріт, мудрого порадника родинам Януша Корчака.

Наш нинішній уклін пам’яті видатної особистості ХХ століття, нашої вдячної пам’яті Янушу Корчаку засвідчує наявність проблем вічних і потребу вивіреної історією та сучасністю стратегії їх розв’язання, стверджуючи неспроможність їх повного подолання навічно і навіть попередження. Йдеться про проблеми родини, дитини в родині, проблеми взаємин дітей і батьків; дитини, родини та суспільства і нездоланної, також вічної проблеми сирітства.

Януш Корчак (Генрік Гольдшмідт, 22 липня 1878 р., Варшава — 6 серпня 1942 р., Треблінка) — відомий польський педагог, лікар, прекрасний журналіст, талановитий письменник, творча особистість, активний громадський діяч. Свою долю він обирав і визначав усвідомлено. Ймовірно, ще з юнацьких років. Як справедливо пишуть дослідники, небагато було на землі таких подвижників, чиє ім’я стало б символом, а життя — легендою. Це — про Януша Корчака.

Минуло 75 років від дня трагічної загибелі Педагога разом із вихованцями й вірними помічниками-педагогами. Ймовірно, в усіх країнах світу і в наші часи видаються праці Корчака, дослідники допомагають родинам і школам усвідомлювати їхнє сучасне звучання. Проте біографічні дані про самого автора та його родину реконструювати досить складно. Однак рідкісна духовна високість Постаті забезпечує неперервну зацікавленість дослідників щодо його дитинства. Так, відома польська письменниця і діяч культури пані Йоанна Ольчак-Ронікер відкрила для себе саме їй дану рідкісну можливість відшукати й відтворити найвірогідніші біографічні відомості про родину Гольдшміт, про Януша Корчака та його дитинство. Книжку пані Йоанни Ольчак-Ронікер «Януш Корчак. Сторінками біографії» українські читачі, завдячуючи видавництву «Дух і Літера», отримали 2012 року.

Януш Корчак доволі рано визначився з вибором професійного напрямку. Очевидно, цьому сприяли не лише певні особисті якості, а й родинні обставини, пов’язані з тривалою складною хворобою батька, втратою батька і пов’язаними з цим матеріальними нестатками. Уже під час навчання в гімназії Генрік з 5 класу почав працювати репетитором, допомагаючи в навчанні дітям у родинах друзів. Його заробітки були суттєвою матеріальною допомогою матері...

Про принципи високої відповідальності й обов’язку в життєвій позиції, про вибір місця професійної праці — дитячий будинок для єврейських дітей-сиріт у Варшаві та інтернат «Наш Дім», а попередньо про певний досвід праці в інтернатах для дітей-сиріт у Києві, — багаторічний процес і результати цієї праці, Богу дякувати, відомі. Вони вражають своєю гуманністю, духовністю у ставленні до кожної дитини, вдалим пошуком найвідповідніших за змістом і методами організації життя дітей, підготовки цих хлопчиків і дівчаток до дорослого життя. Дитячий будинок працював як справжня науково-дослідна лабораторія.

Януш Корчак мав хист працювати, зосереджуватись, шукати, аналізувати професійно і відповідально, з повагою, любов’ю, батьківською та водночас материнською думкою про кожного вихованця. В цьому переконують його талановиті праці, їхня спрямованість, проблеми, жанри його великої творчої спадщини. Все ж виникає питання, що було головним у тих талановитих напрямках його діяльності — практично-педагогічних з вагомим компонентом наукового аналізу та своєчасної корекції щодо організації життя дітей-сиріт, маючи на увазі весь комплекс відповідальності за їхнє теперішнє і майбутнє, діяльність журналіста з впливом на громадську думку (газета, радіо), працю за письмовим столом... Можна долучити й інші напрямки.

Вочевидь, основною, найважливішою, найскладнішою проблемою, яку визначив і в опрацювання якої вкладав усі зусилля та яка об’єднує напрямки й висновки його багатогранного натхненного, творчого доробку, була проблема дитинства і людства, дитини і родини, виховання дитини в родині, дитини і дорослого, дитинства в суспільстві. Досвід, який вдалося зберегти людству, засвідчує, що проблема є універсальною.

Заклик Корчака про те, що немає дітей, а є люди — з іншим запасом досвіду, знань, образом мислення, виявлення почуттів, вочевидь, був породжений його болісними спостереженнями за становищем дітей у сиротинцях в його (і нашу) епоху, якістю і наслідками спілкування в родинах батьків з дітьми під час його лікарської практики. Болісну залежність долі дитини як у дитинстві, так і в майбутньому від готовності до її розуміння батьками вже від моменту народження. Ця готовність, як переконливо показав Я. Корчак, найчастіше спонтанно не виникає, що й стало спонукою досліджувати, висвітлювати цю надважливу проблему людства, привернути увагу до її усвідомлення і до необхідності цілеспрямованої освіти в суспільстві при підготовці молоді до ролі батьківства-материнства, до створення родини і взаємної відповідальності в родині. На це була спрямована його багатогранна, талановита і часто виснажлива діяльність — практична робота у клініці, у сиротинцях (навіть цілодобова), журналістська робота на радіо (бесіди старого лікаря), в періодичних виданнях, унікальний доробок художньо-фахових видань.

Завдяки подвижницькій праці педагогів, які невтомно упродовж десятиліть спираються на скарби досвіду Януша Корчака і на видавництва, в Україні видано цілу низку його праць. Скажімо, книжка, яка набула ціни особливого скарбу, під назвою: «Як любити дитину». Саме — дитину! Але ж любові потребують УСІ діти. Поняття «усі» також існує, воно правомірне і з погляду справжнього гуманізму та відповідальності «спрацьовує» поверхово і не дає морального результату, що вимагає відповідальності за кожну дитину, за її долю. Право кожної дитини на любов і повагу має бути надано й саме їй індивідуально, особисто. Відповідальний психолог Януш Корчак саме таким чином конкретизував свої настанови. Програмні настанови передані в назвах творів: «Коли я знову стану маленьким», «Кайтусь-чарівник», «Моськи, Йоськи і Срулі», «Юзьки, Яськи, Франки», «Король Мацюсь Перший». Ці досконало дібрані назви дитячих книжок допомагають від самого початку вивчення основного спрямування філософської концепції Януша Корчака, зверненої до матері, батька, вихователя, вчителя, лікаря, практика, дослідника, — від самого початку усвідомити ідею автора: так, зрозуміло, є діти, але повага, любов, турбота про долю кожного з них буде дієвою, дасть бажаний результат лише за умови, коли вона спрямована особисто до конкретної дівчинки, конкретного хлопчика, зважаючи і спираючись саме на його нинішні потреби, настрої, можливості, стан здоров’я, вдумливо враховуючи їхні причини.

Твори Януша Корчака потрібні сьогодні і будуть необхідними в майбутньому, їх потрібно навчитися читати і розуміти. Часто автор висловлювався досить чітко, відверто. Той батько, та мати, той вихователь, учитель, та людина, котра читала і читає праці Януша Корчака, несе більше тепла, мудрості, радості, відповідальності, потрібної турботи про дитину й дитинство і в родині, і відповідно до фаху та рангу, який посідає в суспільстві.

Потрібно вірити, що людство усвідомлює вартість гуманістичного скарбу, полишеного у творах видатного філософа і педагога ХХ століття Януша Корчака.

...У закладах професійної педагогічної освіти ці історичні здобутки та авторські системи займають відповідне, належне місце у навчальних програмах. Так, уже упродовж десятиліть органічно входять ідеї Януша Корчака в організацію і зміст освітнього процесу Кловського ліцею № 77 м. Києва. В ньому ж працює музей Януша Корчака. Є в Києві, і не тільки в Києві, школи імені Василя Сухомлинського...