З вівторка по п’ятницю — святкові дні
Мила, дорога редакціє газети «День»!
Це не просто газета, це — дороговказ. П’ятничний «День» починаю з Ігоря Лосєва, а потім — з першої шпальти. За вечір (удень на городі, по господарству) не встигаю, тому переношу на ранок — з п’ятої до шостої. «Україна: звідки ми і наша мова» Григорія Півторака — дуже цікавий матеріал. Я вже не раз читала, що українці й московити — дві різні людські вдачі, православ’я їх нічим не зближує. Немає даних, які дали б підстави вважати, що «единоверие» зріднює. Я знаю, що в наших Ков’ягах є баптисти, православні, протестанти, «Свідки Єгови» — це все християни. Але вони ненавидять одне одного. Має рацію Олександр Сокуров: «Релігія не втримає. Немає інших зв’язків, крім культурних».
На тему історії та мови треба багато й часто писати, щоб українці не вважали себе меншовартісними. Чому в нас відібрали національність? Не в Москві, а свої яничари. А тема мови дуже важлива. У газеті «Слово ветерана» — та й «Коммунист» — теж часто простежується зневажливе ставлення до неї. Хочеться їм сказати, що як з російської мови забрати слова тюркського походження (карандаш, казна, кафтан, караул, кандалы, кумач, курган, кушак, башмаки, тюрьма, алый, бакалея, штаны), то вона стане неповноцінною для комунікації. Але ж не почують. А для них ми єдинокровний слов’янський народ. Хоча є природна межа між українцями й московитами, яку видно навіть з географічних назв. На землях України назви українські — Тетерів, Случ, Рось, Горинь, Інгул, Десна, Київ, Чернігів, Переяслав, Радомисль, Турів тощо. Інший світ — на північному сході. Назви річок і міст — Мера, Нердь, Москва, Іргиз, Кама, Клязьма, Угра, Ока, Пенза, Кострома тощо. Фінам, мордвинам, чуді ці назви зрозумілі, як зрозуміло їм, що це їхня батьківська земля.
Читаю Ківалова про те, які ми єдинокровні, єдиновірні й без «батюшки государя» не мали б того, що маємо. Я йому порекомендувала б стати студентом І. Лосєва, оскільки пан Ківалов зі своїми дипломами, званнями має дуже обмежені знання історії. Гадаю, йому не потрібні мої нагадування щодо кордонів Київської Русі, але нагадати, що в Україні живуть не любителі бананів, потрібно.
І ще раз дякую за газету. Вона наштовхує на роздуми, допомагає знати. Пробачте, вже не можу не ділитися своєю думкою. Час іти в яр по теличку.
