За дужками реалій,

Коли наші політичні лідери в один голос заговорили про необхідність змін, пригадався старий, як і наші проблеми, жарт. Лікар пропонує досить забезпеченій жінці змінити спосіб життя, на що та йому відповідає: «Я змінила п’ятьох чоловіків, сім помешкань, чотири собачки і дев’ять автомобілів. Що ще я повинна змінити?»

Які ще зовнішні, антуражні зміни має намір проводити «нова» влада? Список змін, що відбулися за неповні двадцять років, і так вражає. Ми змінили назву, символи і кордони країни, в якій живемо. Змінили офіційну ідеологію, соціально-економічну формацію, ворогів і друзів нашої держави. Змінили форми власності й політичний устрій, трьох президентів і склад парламенту. Переважна більшість із нас змінила свої уявлення, уподобання й політичні симпатії. Незмінними залишилися хіба що наші найболючіші проблеми, наше економічне та загальноцивілізаційне відставання від розвинених країн Європи, в яку, до речі, нас як державу просто не пускають.

І в тому немає нічого дивного. Адже незмінною залишилася наша сутність. Не змінилася наша життєва філософія світосприйняття. Філософія ображеної зарозумілості. Філософія відокремлення і власного відсторонення, переважно фрагментарного (локального), а не логічно цілісного (системного) сприйняття. З домінуючими «Що? Де? Коли?», а не «Чому? Для чого? Як?» З баченням, а простіше кажучи, з не баченням всесвітнього внутрішнього зв’язку, з світоглядом, в якому причини відокремлені від наслідків і окремі складові «купи не тримаються». Філософія, що підсвідомо спирається на начебто безвинну тезу: «Немає Правди в світі!» (в розумінні-справедливості, порядку, гармонії і т.ін.). Проте підступна хибність такого твердження, як і будь-якої напівправди, криється в тому, що в дійсності «чиста» Правда, як, наприклад, чисті метали, в природному середовищі майже не зустрічається.

Правда, подібно руді, послідовно добувається в дослідницьких «копальнях», «збагачується», поширюючись в соціумі, й очищується в «горнилі» практичних випробувань. Правда з’являється там, де щире й невідступне намагання якісно змінити життя людей на краще забезпечується таким же щирим прагненням зрозуміти дійсний стан речей. Саме зрозуміти, тому що «просто знати» дійсність неможливо, як неможливо двічі увійти в одну й ту ж саму річку. Без відповідного рівня розуміння реальне життя наповнюється невідповідностями чи, простіше кажучи, брехнею, перетворюючись на переслідування фантомів (комуністичних, націоналістичних і т. ін.) та боротьбу з химерами. А прагнення зрозуміти з’являється лише за умови відсутності зарозумілості. Адже найсолодше для зарозумілості уявляти себе «компетентним» суддею. Пошук причин підміняється пошуком винуватців, а плідна співпраця агресивним протистоянням. Таким чином, сподівання на те, що прогресивні реформи (зміни на краще) у суспільстві відбудуться незалежно від змін у життєвій філософії виконавців, навряд чи виправдається.