Зміна культурного простору як поштовх до розвитку

На Рівненщині відсвяткували подію загальнодержавного рівня — 450-річчя Пересопницького євангелія. Святкування дало для батьківщини Первокниги — невеликого села Пересопниця — шанс на виживання. Про туристичні й соціально-економічні перспективи краю, соціальну активність і мобільність молоді читачам «Дня» розповідають місцеві експерти.

Олександр БУЛИГА, директор Рівненського обласного краєзнавчого музею:

— Найпомітнішою та важливою подією вважаю відкриття культурно-археологічного комплексу «Пересопниця» на Рівненщині. Завдяки цьому і батьківщина української Первокниги, і саме Пересопницьке Євангеліє стануть більш відомими не лише в Україні, а й за її межами. Тим більше, що край має цікаву історію. Так, у літописних джерелах згадується, що в ХІІ столітті у Пересопниці відбувся з’їзд князів. То був період міжусобиць, натомість саме тут князям вдалося укласти мир. І сьогодні Пересопницьке Євангеліє є своєрідним об’єднавчим фактором, адже його визнають усі релігійні конфесії і політичні сили. Тож сподіваюся, що батьківщина Першокниги знову перетвориться на культурний та духовний центр.

До речі, здавна через Пересопницю пролягала дорога. Йдеться про так званий Королівський шлях — Via Regia. На думку деяких істориків, саме ним їхала Анна Ярославна, везучи у Францію Реймське Євангеліє. Згодом Пересопницю зруйнували монголо-татари, змінили свій напрям і шляхи. Зараз дорогу до Пересопниці відновили. А це має немале значення для розвитку цього і навколишніх сіл. Музейний комплекс лише почав функціонувати, тож інфраструктура ще буде розвиватися. Неподалік знаходиться Клеванський замок, сподіваюся, що на черзі і його відновлення. У планах також зібрати у Музеї Первокниги, що функціонує в культурно-археологічному комплексі «Пересопниця», переклади Євангелія різними мовами світу (цей задум уже частково втілили). Це сприятиме привабленню іноземних туристів.

Також хочу відзначити, що на Рівненщині чи не вперше створено музейний об’єкт, який спеціально для цього збудували. Адже переважно музеї краю мають пристосовані приміщення.

Із негативу відзначу те, що туризм у краї розвивається дуже повільно. У місцевих музеях доволі рідко бувають не те що іноземці, а й мешканці сусідніх областей. Сподіваюся, що культурно-археологічний центр «Пересопниця» змінить ситуацію на краще.

Олексій КРИВОШЕЄВ, журналіст-аналітик:

— Минуло 20 років незалежності України, однак цю подію відзначили якось непомітно. Ні на обласному, ні на державному рівні не було чогось креативного. Економія коштів на салютах-феєрверках виглядає показовою на фоні того, що на реконструкцію президентських резиденцій витрачаються мільйони. До того ж, якщо ще декілька років тому політичні лідери пропагували національну ідею, то тепер патріотизм намагаються трактувати ледь не як суспільну ваду. Разом із тим сучасна молодь не соромиться національної належності. Так, у Рівному під час святкування Дня незалежності України встановили рекорд — в одному місті в один час зібралося понад шість тисяч людей у вишиванках.

Приємно здивували дані одного з соціологічних опитувань. За його результатами, 56% молодих людей готові протестувати, відстоюючи свої права, і вважають, що зміни в суспільному житті залежать лише від них. Цей момент радикалізму і такого самоусвідомлення вважаю позитивом. Як на мене, це ймовірність того, що за 10 — 15 років рівень життя в Україні має шанс наблизитися до європейського.

До негативу можу віднести війну в Лівії, яка, по суті, стала показовою відносно того, яким чином світові організації вирішують конфлікти. Ця війна вплинула і на інтереси українців, адже тисячі наших фахівців працювали в Лівії. Тим часом у нас відбувається чергове зростання цін на пальне, а отже, не за горами чергове здорожчання товарів.

А з хороших подій відзначу також відкриття на Рівненщині культурно-археологічного комплексу «Пересопниця», спорудженого до 450-річчя української Першокниги. Це новий туристичний об’єкт краю, першими відвідувачами якого будуть школярі. Завдяки втіленню цього проекту почало відроджуватися село Пересопниця, яке донедавна називали депресивним.

Світлана ЯЩУК, учитель-методист, відмінник народної освіти:

— Розпочався новий навчальний рік, тому говоритиму про освітнє середовище. У нас чимало цінних напрацювань, українські школи дають доволі високий рівень знань. Освітня система розвивається у правильному напрямі. І зміни, які вона пропагує, виправдані. Тим часом сучасні діти гіперактивні, мобільні. Щоб зацікавити їх, потрібно бути віртуозом. Зрештою, чимало педагогів і є такими. Хотілося б навчати школярів таким чином, щоб вони легко адаптувалися до різних життєвих обставин. Нещодавно читала статтю про особливості освіти у Норвегії. Нагадаю, що за даними ООН, рівень життя саме у цій країні вважається найвищим. Скажімо, під час занять у тамтешніх школах педагоги працюють не так над академічним рівнем знань учнів, як над тим, щоб вони були пристосовані до життя. Так, на уроках плавання їх вчать, наприклад, як рятувати людину, яка тоне. Це практичний і демократичний підхід, який, на мою думку, цілком виправданий.

Тим часом наші теперішні підручники надто наукові, а отже, складні для сприйняття. Хотілося б, щоб вони були простіші. На мою думку, над їхнім створенням, окрім науковців, мали б працювати вчителі-практики. Натомість діти втрачають інтерес до книги, її для них замінює Інтернет. І, до речі, це пропагується у сім’ях. Можливо, таким і є майбутнє інформаційного суспільства. Учні добре поінформовані, але, не читаючи літератури, вони не розвивають мовлення, втрачається глибина думки.

А із позитиву відзначу соціальну активність сучасної молоді. Сьогоднішні школярі більш відкриті, сміливі, відверті в думках. Це зовсім інше покоління, яке відрізняється, скажімо, від мого. Все-таки 20 років незалежності вплинули на свідомість суспільства, і це, безумовно, добре.

Олександр ТАРАСЕНКО, директор Рівненської обласної філармонії:

— На Рівненщині завершився I Міжнародний фестиваль духовної музики «Блага вість Пересопниці». Він зібрав кращі в Європі хорові колективи із шести православних країн — України, Болгарії, Сербії Польщі, Росії, Білорусі. Це володарі багатьох гран-прі міжнародних конкурсів та десятків премій. Під час гала-концерту 300 учасників всі разом виконали твір одного з найвідоміших українських композиторів церковної музики Дмитра Бортнянського «Тебе, Бога, хвалимо». Це стало родзинкою фестивалю. Адже цей твір дуже цікавий і водночас складний для виконання. Він написаний для повнокровного хору. Однак учасники фестивалю із завданням впоралися блискуче. Вони отримали партитури за півроку, до того ж мали спільні репетиції. До речі, колективам твір сподобався, дехто вже зголосився включити його до свого репертуару.

Натомість латинська версія подячного гімну «Тебе, Бога, хвалимо» «Te Deum» популярна в Європі. Тим часом партитура Дмитра Бортнянського в Україні довгий час замовчувалася. По суті, це тривало до прийняття незалежності.

Надзвичайно втішило, як учасників фестивалю вітали мешканці Рівненщини. Кожен колектив мав по два виступи, при цьому концерти збирали повні зали і тисячі глядачів. Фестиваль відбувся на достойному рівні. Він мав духовний зміст, і це було його найсильнішою складовою. Хотілося б, щоб фестиваль став традиційним для Рівненщини.