Бути чи не бути ЗНО?

На проведення зовнішнього незалежного оцінювання цього року бракує коштів. Українському центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) до такого виклику не звикати. Торік через дефіцит коштів роботи учасників перевіряли один раз замість двох, бо доводилося зменшити кількість екзаменаторів. Та цього року з бюджету-2022 виділено на понад 100 мільйонів гривень менше, ніж потребує інституція, відповідальна за проведення ЗНО. Крім того, цієї весни українські школи мають долучитися до програми міжнародного оцінювання учнів PISA. Тестуються знання та навички 15-річних школярів. Саме результати першого дослідження PISA у 2018 році стали для багатьох шокуючими та вражаючими, адже виявилося, що діти не вміють критично мислити, використовувати отримані у школі знання на практиці й багато чого іншого, на що має реагувати держава, якщо хоче справді змін в освітній сфері. Оскільки бюджет в УЦОЯО один, а завдань багато, брак коштів може вплинути на їхнє виконання. Які є варіанти вирішення проблеми, «День» розпитав заступницю директора Українського центру оцінювання якості освіти Тетяну ВАКУЛЕНКО.

«У НАС НЕМАЄ П’ЯТОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ»

— Пані Тетяно, зараз топ-тема у контексті ЗНО — брак коштів на проведення основної сесії. Як це може позначитися на проведенні оцінювання? І які варіанти шукає зараз УЦОЯО, щоб вирішити це питання?

— Український центр оцінювання якості освіти не є головним розпорядником фінансів у галузі освіти. Тобто не УЦОЯО шукає ці кошти, цим наразі опікується Міністерство освіти і науки. Міністр тримає це питання на контролі. Яким чином будуть віднайдені ці кошти, зараз я сказати не можу. Очевидно, що питання має бути вирішено. У нас є певний часовий лаґ. Ми чекаємо на завершення реєстрації учасників, щоб уточнити потребу у коштах. Бо зараз маємо тільки плановану кількість учасників і говоримо про дефіцит на суму 119 млн 500 тис. грн. Але це, звісно, розрахункова цифра. Сподіваємося, що знайдуться кошти для проведення ЗНО. Для освіти це посильна сума.

Хоча я розумію, що, враховуючи пандемічний період та ті загрози, які нині стоять перед Україною, є пріоритетні статті витрат. Та на мій погляд і багатьох інших освітян, ЗНО можна також зарахувати до пріоритетних. Бо говоримо не лише про ЗНО, а вступ на магістратуру, дослідження PISA, незалежне тестування у межах сертифікації, бо це все заходи, які ми маємо провести за ту суму коштів, якої зараз потребуємо. Та сума, яку ми закладали у бюджетному запиті (561 млн 975 тис 200 грн), це видатки споживання, а не видатки розвитку.

— Тобто зараз маємо гроші на те, що потрібно обов’язково зробити, а на інші проєкти-програми-дослідження — нічого нема?

— У нас немає п’ятої частини бюджету, і це той дефіцит, який дійсно є таким, який ми не можемо врегулювати самотужки. Певний рівень бюджетного дефіциту в нас був у попередні роки, але щоб так — то це вперше.

— Чи було для УЦОЯО неочікуваним недофінансування, адже коли ще розглядався бюджет на 2022 рік, мова йшла про те, що не вистачить коштів і на інші освітні потреби, зокрема друк підручників? Чи готувалися в УЦОЯО до такого розвитку подій?

— Це не було для нас несподіванкою. Ми бачили, що у проєктах бюджету вже був дефіцит, але ми були більш-менш спокійні, тому що Комітетом освіти і науки за клопотанням Міносвіти було підтримано рішення про необхідність забезпечення нашого фінансування у повному обсязі. Ми сподівалися, що рішення комітету з детальним обґрунтуванням такої потреби буде відображено у чинному законі про бюджет.

Ми вдячні тим депутатам, які підтримують галузь освіти. Знаю, що народна депутатка Наталія Піпа ініціювала внесення змін до закону України про бюджет-2022, але не володію інформацією, наскільки вони є реалістичними. Та очевидно, що аби цей дефіцит зняти, зміни до закону потрібні. Ми вдячні депутатам з освітнього комітету, які теж розуміють цінність ЗНО й інших рівнів оцінювань і також ініціюють необхідні зміни.

— Брак коштів може вплинути лише на проведення ЗНО чи зачіпає й утримання штату, роботу регіональних центрів?

— Зовнішнє незалежне оцінювання — це величезний шмат роботи, який може зачепити всю систему, зокрема і тих осіб, які у ній працюють. Ми не хочемо відчути, що саме це зачепить. Тому що це буде означати, що ми дійсно не зможемо провести те, для чого ми працюємо не один рік, і те, що стало звичною практикою для здобувачів освіти. Усі розраховують на нас. Тому ми сподіваємося, що за підтримки Міністерства освіти та Міністерства фінансів відповідне рішення буде ухвалено.

«ЗАКИДИ У БІК ЗНО ВИНИКАЮТЬ ТОМУ, ЩО СИСТЕМА ПІДТВЕРДИЛА СВОЮ ЕФЕКТИВНІСТЬ»

— Власне, реєстрація на основну сесію ЗНО розпочалася. Можливо, будуть якісь особливості-відмінності у проведенні цьогорічної кампанії?

— Навряд чи ми зможемо позбутися карантинних заходів. Залишаться обов’язковими для виконання ті рекомендації головного санітарного лікаря, які ми отримали ще два роки тому, тобто користування санітайзерами, тестування учасників у масках, вимірювання температури. Ми два роки це практикуємо і бачимо, що ні в перший рік, ні торік спалахів захворювання під час проходження ЗНО не було. Це стосується і підлітків, і працівників пунктів тестування. Це означає, що ці заходи працюють і залишаться цього року.

— А чи є якісь особливості щодо вибору предметів?

— Державна підсумкова атестація із чотирьох навчальних предметів є обов’язковою для всіх здобувачів повної загальної середньої освіти. Це учні, які завершують навчання у школі, тобто 11-класники, це ті, хто навчається у коледжах, професійних закладах освіти і цього року здобувають повну загальну середню освіту та планують отримати атестати наприкінці року. Ці предмети — українська мова, математика, історія України або іноземна мова, один із предметів — на вибір (це може бути біологія, географія, фізика). Для випуску це обов’язкові предмети. На вступі таких обов’язкових предметів немає, тому що кожен учасник повинен зважити на те, куди планує вступати, про який фах мріє. Щоб знати, які предмети потрібні для вступу, неодмінно треба поцікавитися, які умови прийому до закладу вищої освіти, переглянути, які конкурсні предмети пропонуються, а після того вже реєструватися.

Коли ми готуємо завдання, консультуємося з ученими певних галузей. Але як для інституції — Українського центру оцінювання якості освіти — це наше завдання. Ми фокусуємося на результатах освіти. Умовно у нашому портфелі є і проведення освітніх оцінювань, як ЗНО і вступ на магістратуру, і моніторингові дослідження. Насправді це дуже правильно, бо це крос-збагачення. Якщо подивитися на наші тести ЗНО, вони багато в чому якісно змінилися у компетентнісний бік за останні роки, тому що ми долучені до міжнародного досвіду. Ми бачимо, як готуються компетентнісні завдання, на чому треба робити ставку. Компетентність не має бути противагою знань, навпаки, це знання, які треба застосувати. Наші тестові завдання з усіх навчальних предметів мають менше прямих запитань про щось, а багато питань, які спрямовані на розуміння того, що учаснику тестування відомо, про що він говорить, чи він зможе використати це, проаналізувати, а не просто визубрює щось. Нам пощастило, що ми працюємо в такому взаємопронизуванні.

У реєстраційній формі кожного учасника попросять для нас і для себе позначити, який результат тесту потрібен як ДПА для випуску, а який як ЗНО для вступу. Є такі предмети, які потрібні і для випуску, і для вступу. Наприклад, якщо я випускниця школи, мені цього року обов’язково потрібна українська мова як ДПА. Але я планую вступати на філологічний фах, значить, я оберу українську мову та літературу і відзначу, що цей предмет мені треба як ДПА та ЗНО.

— Останнім часом перед стартом основної сесії ЗНО маємо інциденти, котрі змушують експертну спільноту говорити про спробу згорнути ЗНО, применшити його роль у вступі до закладів вищої освіти. Які аргументи має УЦОЯО у відповідь на це? Якими доказами можемо захищати ЗНО як справді прозору та справедливу систему вступу до закладів вищої освіти?

— Мені здається, що найбільше таких закидів виникає тому, що система якраз підтвердила свою ефективність. Ті учасники, які цьогоріч почали реєструватися у ЗНО, ще навіть коли йшли в школу, знали, що їм потрібно буде складати ЗНО. Вони вже чули, що система зрозуміла і прозора, що треба розраховувати на себе, що ті, хто навчається самостійно і свідомо, навіть без репетиторів, зможуть вступити у ті заклади вищої освіти, про які вони мріють. Тобто вони можуть не мріяти про заклади вищої освіти, а планувати до них вступ. Це зовсім інакше відчуття. Система гарантує, що всі вступники будуть в однакових умовах. Ці умови не залежать від того, проживають вони в сільській чи міській місцевості, навчалися у класній столичній школі чи маленькому коледжі у віддаленій степовій області. І те, що кожен рік порушується це питання, якраз і засвідчує, що настільки вже всі звикли до ЗНО, що шукають можливі інші варіанти розвитку подій. Навіть коли у перший рік пандемії були серйозні побоювання, чи не стане процедура ЗНО занадто ризикованою для учасників та працівників, навіть тоді, проаналізувавши багато різних варіантів, з’ясували, що кращої процедури немає.

І це очевидно. Бо ви на чотирьох іспитах визначеної тривалості отримаєте результати, які дозволять вам вступити майже у будь-який університет України. А ваш вступ чи невступ у цей ЗВО залежить тільки від того, наскільки сумлінно ви навчалися і наскільки планували свою навчальну діяльність, наскільки добре демонструєте свій результат. Від сторонніх чинників це не залежить.

«ІЗ РЕЗУЛЬТАТАМИ PISA ВСІ ПОДИВИЛИСЯ НА НАШУ ОСВІТУ ЧЕРЕЗ ОБ’ЄКТИВНІ ОКУЛЯРИ»

— Цієї весни Україна візьме участь в основному етапі дослідження PISA. Як триває підготовка? І чи не вплине на нього недофінансування УЦОЯО?

— PISA проводиться Українським центром оцінювання якості освіти. Перший для України цикл оцінювання ми провели у 2018 році. Результати стали важливими для освітянської спільноти і для громадян. Усі подивилися на нашу освіту через об’єктивні окуляри. Відповідно до угоди, яку підписала Україна з організацією економічного співробітництва і розвитку, усі витрати на процедури оцінювання бере на себе держава-учасниця. Ми також платимо членський внесок — за те, щоб мати можливість працювати з міжнародними партнерами, зокрема й за тестові завдання дослідження тощо. Фактично на кожну країну від PISA працює команда міжнародних фахівців.

У квітні-травні 2022 року ми плануємо проведення дослідження. Як підготовку до нього, минулого року ми провели пілотний етап у 59 закладах освіти, протестували інструменти, наскільки комп’ютерна PISA зручна, як діти виконують тестові завдання, чи не було хиб у перекладах. Тепер ми доопрацьовуємо інструменти за результатами пілотування. Зараз чекаємо від міжнародних партнерів на вибірку дослідження, тобто перелік шкіл та професійних закладів освіти, наприклад, коледжів, у яких дослідження буде обов’язково проведено.

Від України участь у дослідженні братиме приблизно 500 шкіл, від яких працюватимуть з анкетами і тестами десь сім тисяч учасників. Точну кількість ми зможемо сказати, коли отримаємо вибірку від партнерів. Загалом це мікромодель усієї української когорти 15-річних, тобто це репрезентативна вибірка, яка відповідає всій Україні.

— Перша PISA, до якої долучалася Україна, для декого стала шоком, точніше її результати. Тоді мова йшла про те, що з цього треба робити певні висновки (у відповідь на результати математичних компетентностей з’явилася ініціатива із проведення року математики). Якщо проведемо наступний етап навесні, далі отримаємо картину, що відбувається, де є прогалини, а де плюси, що далі з цим масивом даних маємо робити, як із цими результатами має жити країна, школи?

— Наразі в Україні імплементовується положення концепції Нової української школи. Після реформування початкової освіти здобувачі освіти увійдуть у п’яті класи НУШ. І ті дані, які ми отримаємо від PISA, це, безперечно, інструмент для того, щоб коригувати впровадження концепції Нової української школи та впливати на її елементи одразу, не чекаючи, поки ці діти закінчать школу. Тобто одразу розуміти, де слабкі місця. Якщо говорити про зміст навчання, розуміємо, що певні компетентності наших учнів формуються на низькому рівні. Фактично, якщо вони не вміють розв’язувати певні важливі для майбутнього поступу задачі, потрібно змінювати підходи до викладання певних тем, оновлювати програми й стандарти, щоб для наступних поколінь випускників це уже не було проблемою.

За попереднім дослідженням PISA ми бачили, що нашим учням складно даються прості речі у математиці, як-от дроби, відсотки. Це означає, що система освіти має на це відреагувати. Тепер на курсах підвищення кваліфікації вчителів, у педагогічних університетах треба навчити їх, як викладати ці теми краще. Або ж акцентувати увагу, що ці теми є складними для дітей. Можливо, мало вивчати ці теми лише в п’ятому класі, а варто до них повертатися і пізніше, не боятися, що зміст буде простим. Адже все те, що є простим для нашого дорослого світогляду, може, не є простим для дитини. На мою думку, результати PISA потрібно використовувати масштабно, коли ми говоримо про імплементацію реформи, і на рівні мікрорішень, коли говоримо про конкретне викладання певних тем чи розділів.

Якщо говорити про досвід використання PISA іншими країнами, можна зважити позитивний приклад Польщі. У першому циклі дослідження, у 2001 році, вона отримала досить низькі результати. А за дев’ять років просунулася значно вище, тому що зуміла реформувати освіту.

PISA важлива і з огляду на те, що тепер у нас буде з чим порівнювати. Перше дослідження стало для когось холодним душем, а хтось і так знав, що у нас є проблеми, з математикою зокрема, тож у другому циклі у нас будуть дані для порівняння. Тепер ми будемо чітко розуміти — ми деградуємо чи зростаємо.

Україна долучилася до PISA ще в допандемічному циклі, тож у нас дійсно є інструмент, щоб подивитися, як освіта в різних формах вплинула на результати навчальних досягнень учнів, які фактично два роки навчалися для себе. Нам дуже пощастило, що ми були в попередньому циклі, тепер дійсно отримаємо важливу інформацію, яку Україна може використати. Сподіваюся, що використає. Тому що в отримання цієї інформації вкладається багато зусиль.

— А які очікування є до цих свіжих результатів? Ви вже згадали про дистанційку упродовж двох років, з огляду на це, на що можемо очікувати цього разу, чи дійсно можуть бути знову шокуючі відкриття, чи є сподівання, що маємо позитивні зміни?

— Я не займаюся прогнозами, коли немає достатньої інформації. Але маю нагадати, що пандемія — це проблема не тільки України, а й усього світу. Є багато досліджень про освітні втрати, як різні країни боролися з викликами і як це вплинуло на результати. Але глобального дослідження не було. Щоб провести таке дослідження, потрібні інтелектуальні та інші ресурси. PISA якраз є дослідженням, яке має такі ресурси.

Зазначу, що через пандемію поточний цикл PISA був відтермінований на один рік, загалом дослідження проводяться раз на три роки. Україна мала провести пілот у 2020-му, а основний етап дослідження у 2021 році. Цікаво, що успішне проведення пілоту PISA є обов’язковою вимогою участі в основному етапі дослідження, адже щоб зробити валідні висновки за результатами дослідження, треба бути впевненим у якості інструменту. Результат ми отримаємо у грудні 2023 року. Доведеться почекати, бо від моменту анкетування та тестування учнів до написання звіту проводиться величезна робота із перевірки робіт учнів, аналізу й інтерпретації результатів. І саме через цю велику роботу ми можемо бути певні, що наші висновки будуть обґрунтовані на 100%.

«БАГАТО РОКІВ НЕ МАЛИ З ЧИМ ПОРІВНЮВАТИ ЯКІСТЬ ЗНАНЬ»

— Спілкуючись із освітянами, часто чула думку, чому долучаємося до міжнародного дослідження, а не проводимо власне, хіба немає ресурсів, людей, які б могли зробити це самі? Чому подібні дослідження не проводить Україна самостійно, чи має бути залученість до міжнародної системи?

—  В ідеалі мають бути і власні, й міжнародні дослідження, бо у них різні підвалини та різна мета. Якщо говорити про вітчизняні дослідження, то Україна проводить (в особі УЦОЯО) моніторинг якості початкової освіти. Це дослідження проводять серед четвертокласників. У 2021 році ми провели основний етап цього дослідження. У квітні зможемо дізнатися, як пандемія вплинула на навчальні досягнення четвертокласників. Це прекрасне цілісне вітчизняне моніторингове дослідження, яке найперше мало відповісти на питання, чи дієва НУШ. Але нинішній час поставив нам нові виклики і дав нові можливості. У 2018 році ми вже проводили таке дослідження, і тепер у нас буде з чим порівнювати. Безперечно, було б добре мати таке дослідження на рівні базової школи.

Треба розуміти, що є речі, які нам можуть дати тільки вітчизняні моніторинги, наприклад, відповіді на те, наскільки учні відповідають вимогам нашого стандарту освіти. Кожна країна визначає для себе пріоритетні напрямки підготовки, теми, які обов’язково має охопити шкільна програма. Ці важливі речі, крім українців, ніхто перевірити не може. Приміром, історія України — це той предмет, який багато в чому формує світогляд і дозволяє створити по-справжньому нове суспільство. Але хто, як не ми, можемо перевірити те, наскільки учні різного віку можуть засвоїти ключові теми, які в різні роки навчання на цьому предметі викладаються?

Міжнародні дослідження дають нам інший важливий інструмент — можливість подивитися на свою систему освіту на тлі інших систем, проаналізувати практики, які є в інших країнах, запозичити щось, звичайно, трансформувавши цей досвід. Ніколи не можна взяти освітні практики іншої країни і їх повністю перейняти. Але можна побачити, що на нашому ґрунті прийнялося б.

До PISA побутувала думка, що у нас прекрасна математична школа. Але ми багато років не мали з чим порівнювати, ми могли жити у своїх уявленнях про щось. Та коли ці уявлення не ґрунтуються на даних, а лише на певних цінностях та особистому спілкуванні з певними групами людей, то це завжди суб’єктивна думка. Коли вчитель працює у провідній фізматшколі й бачить талановитих дітей та підлітків, які представляють країну на міжнародних олімпіадах, то створюється картинка, що так є скрізь. Або ж якщо вчитель після університету потрапив у маленьку школу, де роками не було предметника-математика, а предмет викладав філолог за фахом, то вчитель розуміє, що діти багатьох речей не знають. У них двох є своєї уявлення про систему освіти, і кожен з них екстраполює свій одиничний досвід на всю країну. А будь-який моніторинг спрямований на те, щоб мати універсальний погляд. Тож міжнародні дослідження дають нам можливість подивитися з висоти усіх країн, а внутрішні — на наші можливості в країні, щоб плекати та розвивати те, що для нас є важливим і дозволить нашій державі економічно зростати.

— Наразі такими дослідженнями займається винятково УЦОЯО чи долучаються й інші інституції?

— У процесі роботи ми залучаємо багато профільних інституцій. Коли ми готуємо завдання, консультуємося з ученими певних галузей. Але як для інституції — Українського центру оцінювання якості освіти — це наше завдання. Ми фокусуємося на результатах освіти. Умовно у нашому портфелі є і проведення освітніх оцінювань, як ЗНО і вступ на магістратуру, і моніторингові дослідження. Насправді це дуже правильно, бо це крос-збагачення. Якщо подивитися на наші тести ЗНО, вони багато в чому якісно змінилися у компетентнісний бік за останні роки, тому що ми долучені до міжнародного досвіду. Ми бачимо, як готуються компетентнісні завдання, на чому треба робити ставку. Компетентність не має бути противагою знань, навпаки, це знання, які треба застосувати. Наші тестові завдання з усіх навчальних предметів мають менше прямих запитань про щось, а багато питань, які спрямовані на розуміння того, що учаснику тестування відомо, про що він говорить, чи він зможе використати це, проаналізувати, а не просто визубрює щось. Нам пощастило, що ми працюємо в такому взаємопронизуванні.