Білоруський кут падіння

Донедавна у свідомості багатьох наших громадян Білорусь була прикладом збереження радянського спадку. Заробітна плата висока, ціни порівняно низькі. Із Росією — мир і дружба. Комуністи Петра Миколайовича разом із їхнім вічним викривачем Наталією Вітренко нарадуватися не могли, закликаючи всіх іти за братньою країною. Авторитарність Олександра Лукашенка видавалася за твердість і порядок. Жодних поступок згубному Заходові, дружба з міжнародною шпаною також всіляко вітав і заохочував Кремль.

Про те, як раптово завершилося білоруське економічне диво, сказано й написано так багато, що повторюватися немає жодного сенсу. Валюта раптом закінчилася, девальвація відбувалася таким темпом, що змусила загадати про початок 1990-х рр. На допомогу прийшла Росія, а потім — Китай. Причому останню обставину білоруська влада відзначала особливо часто. У Мінську заговорили про зміну вектора зовнішньої політики із Заходу на Схід. Саме на Піднебесну розраховували, особливо в протиборстві з Євросоюзом і США.

На якийсь час ситуація стабілізувалася, але втрати очевидні. Середня заробітна плата зменшилася майже удвічі. Найрухливіші поринули до Росії. Дійшло до того, що кадровий дефіцит почав загрожувати зупинкою виробництва, особливо у прикордонних областях із союзною державою. Вони ж і найбільш промислові. А тут ще настав час виборів до парламенту. Річ не така вже й значна. Не вперше Олександр Лукашенко влаштовує це знущання із самого слова «вибори». Цього разу не те що руки зв’язано, проте йти на все — теж не з руки. Доводити ситуацію до точки кипіння зовсім не під масть. Тому на всіх нарадах від міністрів та інших урядовців бацька білоруського народу вимагає довести заробітну плату до передкризового рівня — 500 доларів.

Як розповіла журналістам міністр праці Маріанна Щоткіна, наразі в республіці взято бар’єр у розмірі 471 долара. Перевиконав план Мінськ. Середня зарплата в білоруській столиці досягла 595 доларів.

Особливої радості через зростання зарплати (у багатьох випадках — на папері!) навчене гірким досвідом населення не почуває. Адже у зв’язку з поки ще обіцяним підвищенням зарплат уже збільшуються майже всі витрати.

Із серпня на 26% подорожчала плата за житло, на 20% — за користування ліфтом, на 12% — природний газ, на 24% — електроенергія, на 13% із жовтня подорожчає проїзд у громадському транспорті. Майже на 100% більше коштуватиме навчання у виші. Наразі невідомо, на скільки подорожчає бензин, але сам факт збільшення ціни на нього — питання вирішене. Населення із тривогою чекає наближення опалювального сезону, адже ще навесні Міністерство житлово-комунального господарства попереджало, що зростання комунальних послуг може бути двократним.

Особливо мешканців Білорусі порадували енергетики. Начальник управління збуту «Белэнерго» Сергій Шебеко повідомив, що запроваджують диференційований тариф за спожиту електроенергію. Соціальний рівень споживання становитиме 120 кВт.год за ціною три центи за одну кВт.год. Усе, що перевищуватиме його, коштуватиме втричі дорожче. У перерахунку на гривні за одну кВт.год понад ліміт сплачуватимуть 78 копійок, у нас наразі — 36 копійок.

Ще одна вкрай неприємна новина. Джерелом її виявився Белстат. За його даними, у липні Білорусь заробила на експорті лише 23 млн доларів порівняно із 430 млн у червні. Згідно з інформацією статистичного відомства, у липні майже на 270 млн доларів знизився експорт, тоді як імпорт підвищився на 140 млн. Загальне зовнішньоекономічне сальдо за січень — липень наразі залишається позитивним — 2 млрд доларів, але тенденція стає загрозливою. Результат загрожує виявитися негативним, а це — прямий шлях до браку іноземної валюти в банках і обмінниках.

Експерти пов’язують динаміку стрімкого падіння білоруського експорту із зусиллями Росії, яка закрила Мінську можливість контрабандного постачання до Європи розчинників і мастильних матеріалів із російської нафти без сплати експортного мита, порушуючи наявні угоди. Скандальне викриття обкрадання сусіди з Митного союзу відбулося навесні. Після проведеного російською стороною розслідування було припинено постачання сировини для виготовлення розчинників.

За серпень золотовалютні резерви Національного банку Білорусі скоротилися на 10,3% після зниження на 0,9% у липні. Із початку цього року резерви в іноземній валюті скоротилися на 36,1%.

Цікаво, що занепокоїлися через зростання постачання білоруських нафтопродуктів і в Україні. У Києві звернули увагу, що цього року від північно-західної сусідки надійшло на 83% більше дизельного палива, аніж минулого. Як з’ясували експерти та журналісти, зростання забезпечила компанія «Трайпл», яка належить близькому до президента Олександра Лукашенка білоруському олігарху Юрієві Чижу. Фахівці зазначають: збільшилося постачання біодизельного палива, котре виготовляють на основі російського низькосірчистого дизпалива, що постачають до Білорусі без сплати російського експортного мита. Потім воно надходить до України також безмитно — на цей продукт мито не поширюються.

Зрозуміло, що ця афера не обійшлася без сприяння серйозних людей у нашій країні. Але їй завдяки російським зусиллям покладено край, а це обов’язково зачепить наш ринок нафтопродуктів. І, звичайно, не в бік зменшення цін на заправках. Наслідки — очевидні!

Не останню роль в істотному зменшенні золотовалютних резервів відіграла укладена в березні 2009 року між Національним банком Білорусі й Народним банком Китаю угода про проведення валютної операції для сприяння двосторонній торгівлі та інвестиціям із метою економічного розвитку двох країн. У рамках цієї угоди в листопаді 2010 року на рахунок Національного банку Білорусі було нараховано 6 млрд юанів (близько 900 млн доларів). Використати ці кошти за призначенням у повному обсязі не вдалося, оскільки юані у світі обмежено перебувають в обігу, який за межами Китаю жорстко регламентує Народний банк. Довелося решту коштів повертати із золотовалютних резервів. Отже, особливо радіти китайським кредитам не варто, використовувати їх не так і просто. А якщо й можна, то лише для купівлі китайських товарів. Сподіватися на допомогу Піднебесної доволі складно.

Білоруське дзеркало дає змогу придивитися до того, що відбувається в Україні. Облишмо абсолютно дитячі пояснення віце-прем’єра Тігіпка про вихідний день у США, страйк персоналу авіакомпанії Lufthansa. По-перше, в американських банків це далеко не перший вихідний, і про нього було давно відомо всім, кому належить за посадовими обов’язками. По-друге, навесні Lufthansa вже страйкувала, але стрибка валюти в нас не спостерігалося.

Можна говорити про вплив незрозумілого рефінансування низки українських банків, але й таке траплялося. Ці чинники, навіть якщо й зійшлися в часі, не могли похитнути досить стійкої валюти. Набагато серйознішим виглядає зменшення у другому кварталі українського експорту, і його зниження триває. Імпорт у свою чергу зростає. Іноземних інвестицій немає, так що всі ознаки білоруської хвороби української економіки й фінансової системи очевидні.

Нині, напередодні виборів, як у Мінську, так і в Києві намагаються стримати девальвацію і зростання цін адміністративним шляхом. Закінчиться це тим, що відбудеться стрибкоподібна девальвація. Але українська влада живе й діє за принципом — до 28 жовтня простояти, а там хай хоч вовк і траву їсть! А чи допоможе?