Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Друге перезавантаження Iнгушетії

Новому керівнику доведеться вирішувати складне завдання із заспокоєння республіки
04 листопада, 00:00
ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЇ В ІНГУШЕТІЇ — ЗВИЧАЙНА СПРАВА / ФОТО РЕЙТЕР

Давно очікуване, як звичайно, трапляється несподівано. Президент Дмитро Медведєв достроково відправив у відставку президента Інгушетії Мурата Зязікова. Йому було запропоновано написати заяву за власним бажання внаслідок гострого невдоволення Кремля діяльністю глави республіки.

Генерал-майор ФСБ Мурат Зязіков змінив на посту президента Інгушетії Руслана Аушева, яким були не задоволені в Кремлі через зв’язки з керівниками незалежної Ічкерії та відкриті виступи на підтримку її президента Аслана Масхадова. 2002 року висунення в президенти генерала ФСБ Зязікова було особисто схвалено тодішнім президентом Росії Володимиром Путіним.

Це призначення почалося зі скандалу. Перший тур виборів у квітні 2002 р. генерал програв депутату Держдуми Аліхану Амірханову, якого підтримував Руслан Аушев. Після другого туру опозиція звинуватила Мурата Зязікова у вкиданні близько 20 тис. бюлетенів. Шквал критики викликала поведінка президента під час захоплення терористами школи в Беслані у вересні 2004 р. Він не приїхав до Беслану, хоча терористи хотіли вести з ним переговори. Такі дії на Кавказі авторитету не додають.

Усі роки роботи Мурата Зязікова за Інгушетією зберігалася репутація дуже неспокійного регіону. Ситуація значно загострилася після вбивства міліціонерами лідера інгушської опозиції Магомеда Євлоєва 31 серпня цього року. Напади на чиновників, які доводяться далекими родичами президенту, стали звичайним явищем.

Економічне становище Інгушетії можна вважати катастрофічним. 2001 року середньомісячна зарплата становила 1758 крб. (77-ме місце серед російських регіонів). 2007 року зарплата збільшилася до 7285 крб. (82-ге місце). Знизилися темпи зростання промислового виробництва: в 2001 р. його індекс становив 134,8% порівняно з попереднім роком, а в 2007 р. — 76%.

Все це є сприятливим ѓрунтом для екстремістського підпілля. Причому викрадення та вбивства людей населення пов’язує не тільки з бойовиками, а також із силовими структурами, які повинні стояти на варті закону. Життя в Інгушетії таке, що кількість бажаючих піти на службу в армію, тільки б опинитися подалі, втроє перевищує і без того збільшений план призову. Інгушетія — єдиний регіон РФ, де військкомам дають хабарі не за звільнення від військової служби, а, навпаки, виключно за можливість призиватися. Батьки прагнуть таким чином врятувати молодих людей від викрадення, вбивства, вступу до незаконних озброєних формувань або до суто кримінальних банд. Але щастя служити в російській армії випадає далеко не всім. Почастішали випадки, коли застрелених міліцією молодих людей оголошують терористами, підкладаючи їм зброю. Це спонукає родичів загиблих іти в бойовики. Більшість убитих бойовиків у Чечні, Інгушетії та Дагестані складають молоді люди, які в період першої та другої чеченських воєн були ще дітьми. Таким чином виявляється невдоволення корумпованою владою. Все зав’язалося в такий кривавий клубок, що практично неможливо відділити кровну помсту від дій бойовиків з екстремістського підпілля. Цілком можливо, що терористи підігрівають кровну помсту своїми нападами на членів ворогуючих кланів.

Ситуація на Північному Кавказі все більше викликає в Москві тривогу та занепокоєння. Проблема в тому, що в Кремлі вимушені відмовлятися від своїх правил, насамперед, стосовно кадрових питань. Перше та найголовніше — ніколи не знімати місцевих керівників під тиском громадськості й, тим більше, опозиції. Однак Північний Кавказ — особливий регіон, і тут багато які бюрократичні постулати не діють. Вітку нинішнього року Дмитро Медведєв був змушений замінити президента Карачаєво-Черкесії. Мустафа Батдієв, за яким багато років тягнувся шлейф скандалів, був замінений суддею Конституційного суду Росії, досвідченим юристом Борисом Єбзеєвим, який у свою чергу заявив про необхідність ревізії етнократичної моделі управління республікою. Це положення характерне для багатьох північнокавказьких республік. Не тільки в Карачаєво-Черкесії, а також у Дагестані до влади приходять не за діловими якостями, а за формальною етнічною приналежністю. Внаслідок цього гілки влади, господарські та управлінські підрозділи багато років закріплені за певними етносами. І будь-яка зміна такого становища сприймається надто хворобливо. В Інгушетії замість етнічного принципу діє тейповий. Причому не тільки у владі. Клановий характер у республіці має навіть опозиція. Альтернативний народний парламент Мехк-Кхел, нещодавно перетворений на інгушський суспільний рух «Народні збори Інгушетії», складається з представників 23 найбільших тейпів. Голова руху Баматгірей Манкієв був депутатом місцевого парламенту попереднього скликання, а до нинішнього складу не потрапив. Все це наштовхує на думку, що народний рух об’єднав лише тейпи, які не отримали місця в законодавчому органі.

Звичайно, Мурат Зязіков іде, зберігаючи своє обличчя, з орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня, «за великий внесок у соціально-економічний розвиток республіки та багаторічну плідну роботу». За даними російської преси, колишній президент Інгушетії буде працювати в адміністрації російського президента на посаді радника. Як писала московська газета «Комерсант», така форма працевлаштування екс-президента Інгушетії була вибрана з урахуванням публічного інтересу до його фігури та незважаючи на те, що президент Медведєв був незадоволений роботою пана Зязікова.

Новим керівником Інгушетії став колишній начальник штабу Приволзько-Уральського військового округу гвардії полковник Юнус-Бек Євкуров. Саме він у 1999 р. очолював підрозділ російських десантників, який здійснив марш-маневр з Боснії та Герцоговіни в столицю Косово Пріштіну і зайняв міжнародний аеропорт, випередивши миротворчі сили інших держав. 2000 року за участь у бойових діях проти сепаратистів на Північному Кавказі Євкуров був удостоєний звання Героя Російської Федерації та медалі «Золота Зірка». Символічно, що новим керівником республіки знову став армійський офіцер. Мабуть, у Кремлі вважають, що саме така людина спроможна зламати негативну ситуацію в Інгушетії, що погіршується. Цивільні «не тягнуть» за визначенням.

У своїй промові при прийнятті присяги новий президент республіки заявив, що не схильний драматизувати ситуацію в республіці: «Насамперед, мені потрібно розібратися з обстановкою, заслухати всіх керівників на місцях та подивитися — що, як, до чого». Закінчивши всю формальність, Євкуров відбув у Назрань у головну мечеть республіки, де провів декілька годин у молитвах та спілкуванні зі старійшинами республіки.

Відставка Мурата Зязікова стала святом. На центральній площі Назрані, незважаючи на пізній час, зібрався величезний натовп. Люди танцювали лезгинку, а ті, в кого була зброя, салютували, не шкодуючи патронів. Потім тріумфуючий натовп на машинах перемістився до столиці Магас та до ранку веселився біля президентського палацу. Характерно, що жодних хуліганських дій зафіксовано не було.

Святковий настрій багатьох в Інгушетії відображає певний кредит довіри новому керівнику. Але на довго його не вистачить. Сенатор від Інгушетії Ісса Костоєв вважає, що зміна влади не вирішить усіх проблем. «У нас вже були в керівництві два генерали, один з яких (Руслан Аушев — Авт.) герой, а віз, як кажуть, і нині там. Для розв’язання проблем треба не людей міняти в керівництві республіки, а втрутитися в ситуацію самому федеральному центру». Але для того, щоб втручатися, треба знати, як це зробити. Необхідна кардинальна зміна системи управління. Чи погодиться Москва на зміни? Є підстави сумніватися.

Delimiter 468x90 ad place

Новини партнерів:

slide 7 to 10 of 8

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати