Диво Мазовецького

То був спекотний день і напружений момент. Перший пост-комуністичний прем’єр міністр Польщі Тадеуш Мазовецький виголосив революційну програму свого уряду, він тремтів і, здавалося, зараз знепритомніє. Поки у переповненому парламенті відбувалися нервові обговорення, Мазовецький вислизнув через боковий вихід у парк Уяздовського, що в центрі Варшави, подихати свіжим повітрям.

«Хто це?» — граючись у пісочниці, запитала дитина у мами. «Наш прем’єр», — відповіла та. Це було незвично, так не називали комуністичних лідерів Польщі протягом чотирьох десятків років.     

Коли Мазовецький повернувся на трибуну, він перепросив і, з притаманним йому сухим гумором, зазначив, що економіка Польщі так само невпевнено тримається на ногах, як він сам. І він мав рацію.

Комунізм залишив Польщу банкротом, як у політичному, так і в економічному плані. Марксистська ідеологія залишилася лише фасадом, навіть самі партійні апаратники не прикидалися вже, що вірять у неї. Економіка Польщі, близька до розвалу, не могла задовольнити основні потреби громадян, не кажучи вже про виплату закордонних позик.

Журналісту-католику і активісту опозиції Мазовецькому випало стати першим некомуністичним прем’єр-міністром Польщі й розпочати дорогу до відновлення. Хоча він пропрацював на цій посаді менше 17 місяців — з серпня 1989 року до січня 1991, йому вдалося настановити Польщу на шлях ринкової економіки в напрямку до НАТО і Європейського Союзу.

За останні тижні комуністичного режиму Мазовецький допоміг заснувати модель узгодженого політичного переходу, що й досі інформує, надихає та скеровує інші суспільства на шляху до змін. Я пишаюся тим, що Польща, завдяки досвіду, отриманому в період Мазовецького і пізніше, може давати поради східним і південним сусідам Європейського Союзу, а також таким країнам, як Туніс та Бірма.

Похмурий та ввічливий Мазовецький був радником Леха Валенси, лідером руху «Солідарність». Він став свідком того, як рух розрісся до дев’яти мільйонів членів у бурхливі дні після страйку на верфі Гданська у серпні 1980 року, і, як і решта лідерів руху, був інтернований, коли генерал Войцех Ярузельський оголосив військовий стан і заборонив «Солідарність» 16 місяців по тому. Рух вижив, провадячи підпільну діяльність, друкуючи дискусійні документи і організовуючи мітинги.

Поступово баланс переваги змістився від комуністичної верхівки — особливо після приходу до влади в Радянському Союзі Михайла Горбачова, — знову в бік «Солідарності». Виснажений польський комуністичний режим погодився сісти за стіл переговорів із «Солідарністю». Переговори, відомі під назвою «Круглий стіл», призвели до перших у комуністичному світі — хоч і не повністю вільних — парламентських виборів 4 червня 1989 року.

За п’ять місяців до падіння Берлінської стіни та Чехословацької Оксамитової революції, Польща знайшла свій вихід з тоталітаризму шляхом переговорів. Але уряд Мазовецького зіткнувся з майже неможливим завданням — розбудовою демократичних політичних інституцій з одночасним виведенням економіки країни із застою. 

Одним з найбільших досягнень уряду Мазовецького було введення, під керівництвом міністра фінансів Лєшека Бальцеровича, швидких і далекоглядних ринкових реформ і приватизації. «Шокотерапія» Плану Бальцеровича вибила поляків з колії, але взяла під контроль жахливо високу інфляцію в країні. Мазовецький підтримував Бальцеровича, і успіх економічної реформи підкріпив порівняно легкий політичний перехід Польщі.

Насправді, незважаючи на деякі початкові негаразди, позитивний ефект економічної реформи швидко став очевидним. Польща переживала рекордний підйом. За 20 років показники ВВП виросли в чотири рази, в той час як експорт збільшився більш ніж у десять разів. Колись периферійна економічно й політично, Польща стала провідною країною Європи, співтворцем її майбутнього.

«Круглий стіл» і політичний перехід під наглядом Мазовецького став періодом компромісів, який мав свої переваги та недоліки. Переваги включали стрімкі політичні зміни та допомогу кількох колишніх представників комуністичної еліти у розбудові вільної, демократичної та прозахідної країни. А серед недоліків можна назвати брак чистого розриву між авторитарним минулим Польщі та її демократичною сучасністю. Ціною плавного переходу стало те, що багатьох представників комуністичного режиму — у тому числі й Ярузельського — не було притягнуто до відповідальності за їхні злочини, здійснені під час правління.

У той час я критично ставився до шляху, який обрав Мазовецький. Я вірив, що трансформацію Польщі можна провести швидше і більш ефективно. Але це ніколи не плямувало моєї високої думки про нього. Навпаки, озираючись назад на ту еру, дивуєшся, як багато було досягнуто за такий короткий проміжок часу.

Разом із Валенсою Мазовецький був засновником незалежності Польщі. Йому гарантовано місце в підручниках з історії. Завдяки йому поляки можуть пишатися тим, що їхня країна першою з усього Радянського блоку звільнилася від комуністичної тиранії. Відтоді ми більше не озиралися назад.

Проект Синдикат для «Дня»