Хто дратує росіян?

За даними нещодавнього міжнародного дослідження компанії Gallup International, майже половина світового населення (47%) вважають, що імміграція негативно впливає на життя в їхній країні. Майже стільки ж респондентів (43%) ставляться до цього явища позитивно. У Росії, куди в пошуках заробітку приїжджає безліч людей з колишніх радянських республік, негативно ставляться до імміграції більше ніж дві третини опитаних — 69%, причому в Сибірському федеральному окрузі її вважають шкідливою 80% населення. Про негативне ставлення до переселенців із інших країн частіше говорять мешканці російських міст- мільйонників (72%), респонденти віком 25—34 роки (71%) і володарі середньої освіти (70%). Серед тих росіян, хто толерантно ставиться до мігрантів (23%), найбільш лояльно налаштовані мешканці Уральського федерального округу (35%), великих міст із населенням від 500 тисяч чоловік до мільйона (27%). Як правило, імміграція викликає схвалення у молодих росіян віком 18—24 роки (26%), володарів вищої освіти (27%) і з низьким рівнем прибутків (26%). Російські оглядачі зазначають зростання популярності націоналістичних гасел, що виявилося під час нещодавніх виборів до московської міської думи. Одіозна партія «Родина» навіть була знята з виборів після того, як не менш одіозна ЛДПР подала проти неї позов через рекламний ролик під слоганом «Очистим Москву от мусора», що розпалює міжнаціональну ворожнечу. Ким і чому незадоволені росіяни, часопису «Власть» пояснив директор Всеросійського центру вивчення громадської думки Дмитро Поліканов.

— Чи правда, що заклик «Росія для росіян» підтримує півкраїни?

— Дивлячись як інтерпретувати. Ми задавали два запитання. У першому пропонували висловити ставлення до цього заклику без застережень. Тих, хто підтримує жорстку націоналістичну установку, за нашими даними, — 16%. Інші ж визнавали, що «Росія для росіян» — це, звичайно, фашизм. Але оскільки росіяни в країні — це більшість населення, то вони повинні мати більше прав, ніж інші народи. Ці, як ми їх називаємо, «м’які націоналісти» становлять 30% населення.

— Чи можливо вибудувати на цьому заклику передвиборну кампанію так, щоб зібрати голоси всіх націоналістів?

— Гадаю, це нереально. Так, люди перестали вірити в міф радянських часів про те, що ми багатонаціональна країна. Росіян в країні 80% населення. Але «м’які націоналісти» категорично проти будь- яких екстремістських дій і рішень. Вони хотіли б деяких законодавчих норм, що дають росіянам трохи більше прав, але так, щоб не обмежувати права нацменшин. При цьому наші опитування засвідчили, що рівень підтримки ідеї «Росія для росіян» помітно вищий за підтримку політиків, які виступають під цим гаслом. Голосувати за діяча націоналістичного штибу готові лише 5%, серед молоді — 9%. А більше 70% говорять, що не підтримують дій скінхедів.

— А скільки в країні інтернаціоналістів?

— Їх 48%. Для них Росія — багатонаціональна країна, загальний дім, де всі народи повинні мати рівні права.

— Чи є ті, хто вважають всі народи рівноправними, але російському відводять роль «старшого брата»?

— Мені довелося ознайомитися з результатами дослідження, в якому одним із найдражливих чинників називалося те, що національні меншини не сприймають росіян як «старшого брата». Терпимо сприймається, коли представник меншини поводиться на рівних. Але якщо, умовно, татарин починає повчати росіянина або поганяти їм, тобто поводиться як «старший брат», — це є чинником роздратування.

— Чому чинником роздратування стали іммігранти? Іноді здається, що роздратування викликають усі приїжджі.

— Таке роздратування є тільки в Москві. Ми робили опитування перед виборами в Мосміськдуму, і «проблема приїжджих» виявилася головною. Так вважають 38% москвичів. Уряд Москви, вибудовуючи соціальну інфраструктуру міста, виходить із офіційних даних про населення — 10 млн. чоловік. Але сама ж влада визнає, що реально в місті проживає 15 млн. Звідси і роздратування, яке не має відношення до «понаїхали й позаймали робочі місця» і інших подібних тез. В основі побоювань лежить, передусім, культурний чинник.

— Боязнь чужого?

— Так. Вони не нашої культури — вони закриті, живуть своїм життям, частіш за все — замкненою громадою. Вони являють собою таємницю, а за цією таємницею, можливо, ховаються злі наміри. Ось логіка виникаючого роздратування.

— Хто спричиняє найбільше роздратування?

— На першому місці, як неважко здогадатися, кавказці, які дратують 27—30% опитаних. Половина (15%) припадає на чеченців, решта — на всіх інших: грузин, вірмен і т. ін. На другому місці китайці та в’єтнамці. Причому в Сибіру і на Далекому Сході горезвісна «жовта загроза» викликає менше побоювань, ніж в Центральній Росії. На третьому місці вихідці з центральноазійських країн. А менш за все росіян роздратовують українці, білоруси, молдавани.

— Роздратування зростає або йде на спад?

— З 1998 року націоналістів стало більше на 15%. «Жорсткі» додали всього 3—4%, але в останні два роки «м’які націоналісти» стали займати більш чітку позицію — одні з них йдуть до «жорстких», інші — до інтернаціоналістів.

— Що можуть протипоставити цій тенденції інтернаціоналісти? Свою страшилку «Фашизм не пройде»?

— Опитування щодо «фашизму» дали парадоксальний результат. Більше 70% населення впевнені, що в Росії існує «загроза фашизму». Але боротися з фашизмом готова меншість. Петицію підписати ще можна, а на мітинг вийти — ні, є справи більш важливі. Тому ефективної політтехнології на антифашизмі не вибудувати. 10% — максимум, який вона здатна принести.

— Адже зростання націоналістичних настроїв — досить тривожна тенденція?

— Як і люмпенізація іммігрантів. Поки можна не побоюватися повторення паризьких подій. Як визначив Світовий банк, в Росії така погана система соцзахисту, що іммігранти настроєні на роботу, а не на те, щоб жити на допомогу. Але якщо нічого не робити, то коли виросте друге, третє покоління, воно вже не буде вважати себе іммігрантами. І якщо суспільство їх не приймає, то починається моральна криза, яка дуже швидко призводить до екстремістських дій і взагалі до протиправної поведінки.