«Новини зі Східного фронту»

Приблизно 8 років тому, повертаючись із Чорногорії, я заїхав на останню на сербській території бензоколонку заправитись дешевшим, ніж у сусідній Угорщині, бензином. Побачена там картина мене добряче шокувала. Майже увесь паркінг був заповнений автівками з німецькими та австрійськими номерами, переважно багатомісними мінівенами та універсалами, а навколо кожного з них роїлися з десяток чорнявих підлітків та карапузів, ледь контрольованих жінками у довгих темних сукнях та картатих хустках на голові. Приміщення кафе на заправці теж було переповнене цією публікою, і дістатися каси, не кажучи вже про туалет, було годі. «Хто це?» — спитав я у касира Горана, коли підійшла моя черга. Той витримав паузу, а потім по-філософськи незворушно відповів: «Це — майбутнє Європи».

Як виявилося, того дня з відпустки на своїй історичній батьківщині — Туреччині масово поверталися до свого нового дому в Німеччині, Австрії, Бельгії далекі нащадки султана Сулеймана, військо якого за часів Османської імперії змогло дійти у північно-західному напрямку до угорського міста Егер, де й звело на початку XVII ст. найпівнічніший на європейських теренах мінарет. Віднедавна цей географічний статус архітектурної пам’ятки став надбанням історії, тепер чи не половина храмів Берліна — мечеті з мінаретами. Наприкінці ХХ ст. прапраправнуки Сулеймана й Роксолани без стрільби і наскоків, без виснажливих облог тевтонських твердинь масово вкоренилися на землях саксів.

Пророчі слова серба Горана пригадалися мені 1 серпня цього року, коли моє авто «застрягло» на сербсько-угорському кордоні аж на 4,5 години у гігантському заторі, 80% якого становили європейці явно не європейського походження, а головне — далеко не з європейськими манерами поведінки, відверто демонструючи, що найперше право, яке вони визнають, — це право сили.

Останніми тижнями до цих уже «натуралізованих» європейців додалися ще й десятки тисяч біженців із Сирії, котрі  «ломанулися» на омріяні береги Рейну і Одри, «проклавши» через Грецію, Македонію, Сербію та Угорщину «великий сміттяний шлях». Надивившись в Інтернеті і на ТБ шокуючих картинок про «атаку» на Будапешт, я попросив свого давнього знайомого, жителя угорської столиці Іштвана Товта розповісти, що, власне, сталося в угорській столиці.

«Натовп людей, які стверджують, що вони біженці із Сирії, наприкінці минулого тижня раптово, впродовж одного дня, вщент заполонили вокзал «Келеті», — каже пан Іштван. — Не допомогла ні «стіна Орбана», ні суворі правила шенгену. Звичайні мігранти, до яких ми вже звикли, — тихі і спокійні люди, намагаються зайвий раз не привертати до себе уваги. А тут перед поліцейськими стояв агресивно налаштований і добре зорганізований натовп міцних чоловіків віком 20—40 років. Таке видовище вподобали телевізійники, котрі стали подавати це як «новини зі Східного фронту» («Келеті» по-угорськи — «східний»), показуючи заплаканих жінок із грудними дітьми. Так-от, все це відверта брехня! Абсолютна ж більшість цієї публіки — дужі чоловіки без дружин і дітей. На відеокадрах маршу мігрантів із Будапешта в Австрію добре видно, що жінки з дітьми йдуть окремо, чоловіки — окремо і практично ніхто з них не допомагає жінкам нести дітей. Ці люди ніколи не подякують за допомогу. Вони ведуть себе так, ніби їм угорці щось заборгували».

Інший знайомий угорець, підприємець Елемир Ковач, котрий свого часу теж підзаробляв у Німеччині, вважає, що нині економіка провідної європейської країни входить у фазу зростання, а німців, які бажають працювати у «потогінних системах», бракує, тому й відкрили кордон для дешевої робочої сили (йдеться про майже мільйон осіб), котра перебуватиме там виключно на правах остарбайтера, а на зароблені кошти утримувати родини, які залишилися вдома. «Вичавивши» енергію з такого заробітчанина, його дуже швидко відправлять туди, звідки він прибув.

Але не все так однозначно просто. Уже нині європейські аналітики висловлюють обережні припущення, що в добре організований масовий потік сірійських біженців влилося кілька тисяч бойовиків із радикальних ісламістів. Зрозуміло, що пішли вони туди аж ніяк не костюми adidas шити...

Дивлюся на усе це й думаю: що за співпраця у нас така, коли законослухняному і працьовитому християнинові з України, котрого свого часу штучно відірвали від континентального цивілізаційного простору, отримати навіть робочу візу до Європи — нездоланна проблема, а перед шукачами щастя з Азії, котрі про інтеграцію у європейський цивілізаційний простір і чути не хочуть, — «шенгенську браму» відчинено навстіж? Якщо це усвідомлений вибір Європою свого майбутнього, тоді для чого було про «Шарлі» волати?

Микола ПАЛIНЧАК, доктор політичних наук, декан факультету міжнародних відносин УжНУ:

— Сьогодні на Землі мігрантом є кожен сьомий житель планети, або 1 млрд населення. Велика кількість людей живе в політично нестабільних країнах, у яких вже відбулися гуманітарні катастрофи. У Європі, вперше після Другої світової війни, сталася міграційна криза такого масштабу. Сьогодні тільки в Туреччині 1,6 млн сирійських біженців, утримання яких обійшлось Анкарі у 5,5 млрд дол.

На всі ці виклики різні країни Європи реагують по-різному. Одні приймають біженців без особливих докорів. Віце-канцлер Німеччини заявив, що його країна тільки цього року готова прийняти 800 тис. біженців, а в найближчі роки ще 500 тис. Німецький канцлер Ангела Меркель попередила, що цей процес дуже змінить її країну, та закликає партнерів по ЄС наслідувати їхньому прикладу. Водночас країни Центральної Європи і Балтії роблять активний спротив цьому. Угорщина за короткий період побудувала 175-кілометровий бар’єр вздовж кордону з Сербією. Угорський прем’єр Віктор Орбан заявив, що мігрантська криза може похитнути  християнські основи Європи. Сусідня Польща готова прийняти лише 60 сімей із Сирії, але християнського віросповідання. У відповідь на введення принципу квот уряд Словаччини має намір провести референдум, а сьогодні держава готова надати притулок тільки 14 біженцям.

Міграційна криза є важкою ношею для Європи, у якій на сьогоднішній день за рахунок нових членів ЄС достатньо і своєї робочої сили навіть на низькооплачувану роботу. У країнах ЄС з’явилося чимало публікацій, в яких пишуть, що ця проблема на руку Росії, яка цілеспрямовано розігрує ісламську карту проти країн Заходу як асиметричну відповідь. Путін постійно пропонує Заходу поділити світ на сфери відповідальності. На думку російського президента, новий порядок не може існувати без домовленості з росіянами.

Ускладнення ситуації в Європейському Союзі становить прямі загрози і для України. Європа вимушена буде більше приділяти уваги своїм внутрішнім проблемам, і менше — російсько-українському конфлікту. Негативно вплине міграційна криза і на кількість шенгенських трудових віз для українців, яким і так не дуже легко сьогодні. Не забуваймо, що Україна є транзитною країною нелегальної міграції в ЄС з країн Азії. Нелегальних мігрантів, які потрапляють в європейські країни з України, повертають нам, а їх також потрібно харчувати, утримувати, транспортувати і знаходити кошти для відправки додому.