Помста за «Те, що має бути сказане»

Днями Ізраїль оголосив персоною нон грата німецького письменника Ґюнтера Ґрасса, лауреата Нобелівської премії в галузі літератури. Причиною стала публікація вірша Ґрасса, в якому автор критично відгукується про ізраїльську зовнішню політику. Свою ухвалу міністр внутрішніх справ Ізраїлю Елі Ішай підкріпив войовничими словами. «Я вважаю для себе честю заборонити йому в’їзд до Святої Землі», — заявив цей політик, який репрезентує ультрарелігійну партію «ШАС». Далі більше, виступаючи на ізраїльському радіо, він заявив, що настав час позбавити Ґрасса Нобелівської премії в галузі літератури. Ішай, котрий є нащадком східних євреїв, порівняв вислови Ґрасса з антисемітським цькуванням, яке кінець кінцем призвело до Голокосту. «Після таких слів просто не можна мовчати», — зазначив він і додав: Ґрасс — «антисеміт» і «він носив форму СС». (Нагадаємо, в серпні 2006 року довкола імені Ґюнтера Ґрасса і його ролі в повоєнній Німеччині розгорівся скандал після того, як письменник зізнався, що в молодості перебував у лавах ВАФФЕН-СС. У той час, за словами Ґрасса, він сприймав цю організацію як космополітичне елітне з’єднання і не бачив нічого поганого в нацистській уніформі).

Але виникає питання, що ж такого поганого сказав Ґюнтер Ґрасс про Ізраїль у вірші, який називається «Те, що має бути сказане». Згідно з повідомленням ЗМІ, 84-річний письменник написав, що «атомна держава Ізраїль ставить під загрозу і без того неміцний мир і в тексті він вимагає організувати «постійний контроль» не лише над іранськими ядерними об’єктами», а й над «ізраїльським ядерним потенціалом».

Дійсно, згідно з експертними оцінками в Ізраїлі є ядерна зброя — приблизно 200 боєголовок, — але країна не зізнається в цьому і до того ж не підписує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Природно, що у багатьох виникають сумніви про чесність Ізраїлю. Саме на це має бути спрямована діяльність дипломатії цієї країни.

Тому дуже дивними є заяви ізраїльських керівників, які виступили з різкою критикою на адресу Ґрасса. Міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман із націоналістичної партії «Наш дім Ізраїль» на зустрічі з главою уряду Італії Маріо Монті заявив: «Його вислови є вираженням цинізму, притаманного деяким західним інтелектуалам, які з метою самореклами та бажання продати ще пару своїх книг готові вдруге принести євреїв як жертву на вівтар шалених антисемітів».

Своєю чергою ізраїльський прем’єр Біньямін Нетаньяху назвав ганебним і неграмотним вірш Ґюнтера Ґрасса. «Ганебне порівняння Ізраїлю з Іраном, режимом, який заперечує Голокост і закликає до знищення Ізраїлю, мало що говорить про Ізраїль, зате багато що — про самого Ґюнтера Ґрасса, — цитує його слова ІТАР-ТАКС. — Це Іран, а не Ізраїль, загрожує знищенням інших держав, підтримує терористичні організації, які обстрілюють ракетами мирних громадян, б’є камінням жінок, вішає гомосексуалістів і жорстоко пригноблює десятки мільйонів своїх громадян».

На думку спостерігачів, для ізраїльських політиків справа Ґрасса може стати зручним приводом для того, щоб представити себе як захисників національних інтересів. У Кнесеті вже протягом декількох тижнів поширюються чутки про те, що прем’єр-міністр країни Біньямін Нетаньяху хоче провести дострокові вибори.

Серед інтелектуалів введення для Ґрасса заборони на в’їзд до Ізраїлю викликало неоднозначну реакцію. Відомий ізраїльський історик Том Сегев розкритикував це рішення, назвавши його «безглуздим» і «цинічним». Тим самим Ізраїль уподібнюється таким фанатичним режимам як той, що існує в Ірані, підкреслив Сегев у інтерв’ю Spiegel Online. Він зізнається: «Я не можу більше мовчати, тому що лицемірство Заходу стало мені впоперек горла, тепер можна сподіватися, що не мовчатимуть й інші і кинуть заклик винуватцеві очевидної небезпеки відмовитися від насильства». При цьому на початку вірша автор пише: «хто про це заговорить, той наражає себе на небезпеку, оскільки «часто виголошується вердикт» антисемітизм».

Захищати Ґюнтера Ґрасса взялася лише Зелена партія, глава якої Фолькер Бек нагадав критикам про те, що йдеться не про політичну статтю, а всього лише про вірш.

Слід зазначити, що Ґюнтер Ґрасс — не єдина людина, що користується усесвітньою популярністю, кого Ізраїль оголосив персоною нон ѓрата. Газета «Гаарець» називає імена деяких із них.

У червні 2004 року міністр внутрішніх справ Аврам Пораз заборонив в’їзд до Ізраїлю відомому англійському журналістові Пітеру Хонасу. Пораз обѓрунтував своє рішення інформацією, отриманою від ШАБАКа, згідно з якою журналіст переписувався з ізраїльським шпигуном Мордехаєм Вануну в той час, коли останній перебував у в’язниці. «А після звільнення Вануну Хонас прибув до Ізраїлю з метою взяти інтерв’ю у Вануну і проінструктувати його, як це інтерв’ю в обхід заборони може потрапити в західні ЗМІ».

У травні 2008 року за наказом ШАБАКа був заборонений в’їзд до країни професорові Норманну Фінкельштейну, американському євреєві, відомого своєю критикою ізраїльської політики щодо територій в Іудеї та Самарії. Професор Фінкельштейн був затриманий в аеропорту ім. Бен-Гуріона, куди він прилетів із Амстердама. Після допиту, який тривав декілька годин, професора було доправлено назад до Амстердама. Співробітники ШАБАКа тоді заявили професорові, що надалі в’їзд йому до Ізраїлю заборонений протягом найближчих десяти років.

Свою заборону на в’їзд Фінкельштейна до Ізраїлю ШАБАК обґрунтував тим, що професор підтримує зв’язки з терористичними організаціями. Сам Фінкельштейн категорично спростовує ці підозри і говорить, що він «не ворог Ізраїлю», а виступає всього лише за дві держави і за Державу Ізраїль у межах кордонів 1967 року.

У травні 2010-го року найвідоміший іспанський клоун Іван Прадо був затриманий в аеропорту ім. Бен-Гуріона, де протягом шести годин його допитували співробітники ШАБАКа та міністерства внутрішніх справ. Його звинуватили у зв’язках із терористичними організаціями в Іудеї та Самарії та вислали назад в Мадрид. Прадо прибув до Ізраїлю, щоб взяти участь у фестивалі клоунів у Рамаллі.

Міністерство закордонних справ відреагувало на цей інцидент, заявивши, що він негативно тлумачив образ Ізраїлю в очах громадськості Іспанії.

У травні 2010 року всесвітньо відомий лінгвіст професор Ноам Хомський прибув із Аману на КПП Алленбі на йордано-ізраїльському кордоні. Він прибув разом зі своєю дочкою і двома американськими громадянами: один професор математики арабського походження, інший професор із міжнародних зв’язків. Після допиту на кордоні Хомському заборонили в’їзд на територію Іудеї та Самарії під тим приводом, що він анархіст. Професор Хомський повинен був виступити з лекцією в університеті Бір-Заїта. Після цього з МВС прийшло пояснення, в якому заборона на в’їзд Хомського в Іудею і Самарію був названий технічною помилкою, оскільки «цим питанням займається Служба координування дій військових властей в Іудеї та Самарії».