Про агресію Росії та відповідальність Заходу

Цьогорічні драматичні події в Україні, анексія Росією Криму, зосередження російських військ біля східних кордонів України, де не без допомоги російських спецслужб піднялася хвиля сепаратизму, вперше поставили в центр уваги важливість безпеки нашої країни не лише для регіону, а й для всього світу. І зрозуміло, що ці питання були головними на VII Київському безпековому форумі (КБФ), який проходив 10—11 квітня у столиці України під назвою «Безпека на лінії розриву».

Сім років тому, зазначив у своєму виступі прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, коли задумували проводити КБФ, ніхто не міг передбачити, що в Києві буде обговорюватися нова система безпеки, що в Україні будуть відбуватися драматичні події, які засвідчать, що безпеки немає. «На нас здійснили військову інтервенцію, на яку в світі немає адекватної відповіді», — сказав він і додав, що такою відповіддю може стати початок обговорення нової системи безпеки.

«Звертаємося до наших міжнародних партнерів із тим, щоб сісти за стіл переговорів і напрацьовувати нову спільну модель безпеки для Європи, яка є не просто письмовим зобов’язанням, а гарантією того, що більше ніколи не повториться ситуація, коли країна, яка була членом G8 і є постійним членом Ради Безпеки ООН, безпрецедентно порушує міжнародне право», — підкреслив прем’єр.

Щоправда, у своєму виступі Яценюк зазначив, що єдина діюча у світі система колективної безпеки це — Організація Північноатлантичного договору. За його словами, в Україні зростають настрої підтримки інтеграції в НАТО, й уряд посилює співпрацю з Альянсом. Разом із тим він відзначив, що навіть якби ми попросили членства в НАТО, навряд чи досягли б консенсусу. Можливо, треба краще просити, як сказав «Дню» екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко.

«ДЛЯ УКРАЇНИ ЙДЕТЬСЯ  НЕ ПРО ВИБІР МІЖ РОСІЄЮ  ТА ЄС, А МІЖ МИНУЛИМ  І МАЙБУТНІМ»

До речі, в залі поставили конкретне запитання про те, чи не час уже Україні подавати заявки на членство в НАТО та ЄС. Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські традиційно повторив: не ставте неправильні запитання в неправильний час, і при цьому додав, що в Брюсселі й так дали зрозуміти, що Угода про асоціацію — це не останній етап у відносинах між Україною та ЄС.

В.о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця з цього приводу зазначив: «Будемо враховувати зміни настроїв, ситуацію, зміни в Україні та світі. Хочемо виходити з юридичних основ і реалій у питанні подання заявок в ЄС чи НАТО. Ми свідомі того, щоб ці вистріли не були холостими і мали під собою грунт на рівні українського суспільства, законодавства і з боку європейських партнерів, а тоді вже реалізовуватимемо плани». Слід зазначити, що шеф української дипломатії викликав аплодисменти, коли, відповідаючи на запитання із зали, сказав: «Дозвольте мені відповісти українською мовою по-українськи». Пан Дещиця у своєму виступі відзначив, що повне подолання українсько-російської кризи не може відбуватися за рахунок цінностей, і для України йдеться не про вибір між Росією та ЄС, а між минулим і майбутнім.

Київський безпековий форум міг стати своєрідним агітмайданчиком для двох кандидатів у президенти — Петра Порошенка та Юлії Тимошенко, виступи яких було внесено в програму. Як відомо, обидва кандидати у своїх програмах виступають за створення європейської системи колективної безпеки. Однак цим скористався лише Порошенко, а Тимошенко з незрозумілих причин так і не прибула на форум.

Утім, Порошенко так і не вніс ясності, якою має бути така система колективної безпеки. У своєму виступі він зазначив, що на минулорічному форумі було вдвічі менше людей, і тоді ніхто не міг собі уявити, що нам доведеться виходити із ситуації, коли частина території окупована. На його думку, Україна та світ повинні разом шукати шляхи виходу із зруйнованої поствоєнної системи глобальної безпеки й намагатися повернути Росію до цивілізованого діалогу. Порошенко також наголосив: ми маємо палицю з боку Росії, а від ЄС хотіли б побачити пряник у вигляді перспективи членства.

«УКРАЇНА ПЛАТИТЬ  ВИСОКУ ЦІНУ ЗА ТЕ, ЩО  ЗАТЯГУВАЛА РЕФОРМИ»

Зі свого боку представники європейських країн більше говорили про те, що треба зробити Україні, щоб вона стала процвітаючою країною. Заступник прем’єр-міністра, міністр закордонних справ Словаччини Мирослав Лайчак сказав, що його країна 10 років ішла до ЄС і НАТО. Як друзі України вони вважають, що, по-перше, для України дуже важливо, щоб в уряді були представники з різних регіонів, щоб ніхто не відчував себе виключеним. По-друге, треба об’єднатися, бо немає часу для конфронтації. По-третє, треба відповідально ставитися до пріоритетів народу. По-четверте, необхідно реалізувати реформи, без чого не буде успіху. По-п’яте, потрібна комунікація: люди мають знати, що робить уряд. І саме головне — треба відновити політичну і соціальну стабільність. «Допоможіть нам допомогти вам. Ми хочемо побачити рішучість дій уряду, бажаємо успіху Україні», — наголосив він.

Голова Представництва ЄС в Україні Ян Томбінські теж наголосив на тому, що в Україні мають відбутися системні зміни, а не зміни табличок на кабінетах. За його словами, склалася безпрецедентна ситуація, й Україна платить високу ціну за те, що затягувала реформи. Чим скоріше, наголосив він, буде стабілізована ситуація, тим скоріше ЄС допоможе Україні й фінансово, і своїм досвідом у трансформуванні державних інституцій і надасть технічну допомогу. «Те, що об’єднує 28 країн ЄС, буде надано й Україні», — пообіцяв дипломат.

Усі зарубіжні учасники форуму були єдиними в тому, що дії РФ щодо України є неприйнятними й порушують міжнародне право. «Необхідно повернути Росію за стіл міжнародних переговорів, щоб Росія зрозуміла, що порядок після холодної війни, який ґрунтується на співпраці, спільній безпеці у Європі, прозорості і взаємній розбудові довіри, — в інтересах усіх, у тому числі й Росії», — наголосив заступник голови Комітету в закордонних справах Бундестагу (Німеччина) Франс Тьоннес. Разом із тим він сказав, що без залучення Росії не вирішилось би багато міжнародних конфліктів, питання хімічної зброї в Сирії, ядерної в Ірані, транзиту військ в Афганістан.

«КРАЇНИ-ЧЛЕНИ НАТО НЕ  ПОВИННІ ЗАРАЗ РОБИТИ  ПОМИЛКИ, ЯКІ МИ ЗРОБИЛИ  В БУХАРЕСТІ 2008 РОКУ»

Але ж усім зараз очевидно, що Росія однією рукою створює кризу, а другою допомагає її вирішувати. І досить дивно, чому Захід не хотів чути країни Східної Європи і Балтики, які давно застерігали, що Путін почав ресовєтизацію в Росії. Міністр оборони Литви (2008—2012) Раса Юкнявічене зокрема повторила слова Рональда Рейгана: «Не бійтесь бачити те, що ви бачите, — і наголосила: — Країни-члени НАТО не повинні зараз зробити помилок, які ми зробили в Бухаресті 2008 року, оскільки це був сигнал для Путіна, що він може діяти в Грузії, так як сьогодні за допомогою Януковича в Україні».

Голова МЗС Швеції Карл Більдт, мабуть, найвлучніше висловився, що сьогоднішні події в Україні стосуються фундаментальних принципів майбутньої Європи. «Чи зможемо ми будувати Європу, в яку будуть інтегруватися нові країни, щоб зникали кордони між ними? Чи ми повертаємося до тієї Європи, в якій кордони і межі знову зростають, і армії намагаються змінити ці кордони і межі? Зрештою, якщо це буде так, то в Європі може знову политися кров. Ось чому те, що відбувається в Україні, має таке велике значення для всіх», — заявив він.

«ВИ БОРЕТЕСЯ НЕ ЛИШЕ ЗА  СВОЮ БЕЗПЕКУ, СВОБОДУ  I СУВЕРЕНІТЕТ, ВИ ТАКОЖ  УЗЯЛИ НА СЕБЕ  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ  ЗА БЕЗПЕКУ ЗАХОДУ»

А міністр оборони Польщі (2007—2011) Богдан Кліх виступив за розробку Євросоюзом і НАТО нових програм співпраці з Україною. «Після тих уроків, які ми отримали за останні місяці, можна сказати, що не може бути безпеки Заходу без стабільної й суверенної України. Ви боретеся не лише за свою безпеку, свободу і суверенітет, ви також взяли на себе відповідальність за безпеку Заходу», — зазначив екс-міністр, додавши, що під Заходом має на увазі країни ЄС та НАТО. «Найбільше значення має не те, що записано в документах, на папері, а поточна політика, яка може протистояти російській агресії на міжнародній арені», — сказав він. Зокрема, на думку екс-міністра, потрібно не допустити реалізації планів Кремля по відновленню впливу на пострадянські країни. «Нам необхідно розробляти нову політику стримування російських амбіцій принаймні на трьох територіях: у Східній Європі, Центральній Азії й Південному Кавказі», — пояснив він. На його думку, в даній ситуації Україні треба використати всі інструменти — політичні, економічні, безпекові та військові. І перш за все, скористатися інструментами, інкорпорованими в Комісію Україна — НАТО, щоб розвивати Збройні сили України.

Про необхідність винесення уроків із ситуації навколо Криму говорила у своєму виступі помічник генсека НАТО з питань публічної дипломатії, міністр закордонних справ Хорватії (2008—2011) Колінда Грабар-Кітарович. За її словам, по-перше, потрібно зміцнювати систему безпеки в Європі, а не скорочувати військові бюджети країн-членів НАТО. По-друге, треба мати хороші зовнішні відносини з країнами, які не є членами НАТО. По-третє, необхідно поглиблювати і продовжувати політику відкритих дверей, забезпечити, щоби будь-яка третя сила не мала права вето на вступ до НАТО якоїсь країни.

«ГОВОРИТИ ПРО  «ФІНЛЯНДИЗАЦІЮ  УКРАЇНИ» ОЗНАЧАЄ  ОБРАЗИТИ ОБИДВІ КРАЇНИ»

На форумі відбулася заочна дискусія між німецьким депутатом, який пропонував Україні взяти за зразок співпраці з Росією приклад Фінляндії та Норвегії, які добре співпрацюють із Російською Федерацією. Або, іншими словами, фінляндизацію України, про що, до речі, писали в статтях такі велетні дипломатії, як Генрі Кісінджер та Збігнєв Бжезинські.

Директор дослідницької програми зі Східного сусідства ЄС та Росії Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес зазначив, що фіни ненавидять слово фінляндизація, яка їм була нав’язана у 1945—1947 роках. І говорити «фінляндизація України» означає образити дві країни, наголосив він. Разом із тим він зауважив: якщо й брати приклад із фінів, то в тому, що 4 млн представників цього народу знали, як захищатися.

Фінський експерт наголосив, що помилкою Заходу у відносинах із Росією було те, що він не слухав Кремль, який робив чесні заяви, і не для внутрішнього вжитку, а, перш за все, для зовнішнього. «У 2004 році Путін у своєму посланні сказав, що слабких треба бити. У лютому 2013 року в концепції безпеки Росії чітко зазначено, що Захід перебуває в занепаді. Вся ця концепція побудована на слабкості Заходу. Таким чином, як ви бачите, додамо ці дві речі й помітимо: Захід слабкий, а слабкого треба бити. І ми маємо результат», — заявив він, коментуючи ідеологію путінської Росії. Для мене, сказав експерт, все стало зрозумілим ще на саміті НАТО в Бухаресті, коли президент РФ Володимир Путін заявив, що Україна є лише поєднанням окремих територій. І те, що, висловивши реакцією на таке твердження, ніхто з керівників країн Заходу не вийшов із залу, й стало для Путіна сигналом того, «настільки далеко він може зайти», вважає Аркадій Мошес. На переконання експерта, Захід приділяв мало уваги питанню безпеки в Чорноморському регіоні, що спричинило виникнення вакууму безпеки в цьому регіоні. Росія ж вирішила, користуючись слабкістю Заходу, заповнити цей вакуум.

«ЗАХІД ПОВИНЕН СТАТИ  У ПОВНІЙ СОЛІДАРНОСТІ  НА ЗАХИСТ УКРАЇНИ ПЕРЕД  ЗАГРОЗОЮ, ЯКУ СТВОРИВ  ПУТІН»

Віце-спікер парламенту Грузії, віце-прем’єр-міністр Грузії (2006—2012) Гіоргі Барамідзе зазначив: якщо не хочемо бути рабами Росії, маємо бути під парасолькою цивілізованих країн. Для Грузії немає іншого варіанту. Питання лише в тому, чи Захід готовий взяти під парасольку. Хіба що думають, що парасолька невелика, й вони відчуватимуть дискомфорт. Але якщо Захід хоче жити в стабільному просторі, то має платити певну ціну.

Із цим погоджується президент Freedom House Девід Кремер, який заявив: «Захід має відповідальність щодо допомоги Україні, допомоги політичної, фінансової, економічної, дорадчої, військової, обміну розвідданими, щоб Україна могла захистити себе і відкинути загрозу й агресію, які являють собою Путін і Росія». На його думку, у разі російської агресії Захід не може стояти осторонь і говорити, що нічого не відбувається. «Коли ми на Заході говоримо, що щось є неприйнятним, це просто слова, а треба наповнити ці слова змістом, показати, чому це неприйнятно. Два раунди санкцій ЄС і США були гідною відповіддю, але це далеко від того, що потрібно», — додав він. «Якщо ми не змусимо Путіна заплатити високу ціну, то не лише Україна опиниться в кризі, ми самі будемо мати набагато більшу кризу — наші вороги не будуть нас боятися, а наші друзі не будуть впевненими в нас», — вважає Кремер.

Президент Freedom House наголосив, що альтернатив застосуванню санкцій проти Росії немає: «Прийшов час показати рішучість, і Захід повинен стати у повній солідарності на захист України перед загрозою, яку створив Путін. Ми не повинні сприймати ні де-факто, ні де-юре анексію Криму». Залишається очікувати, що нарешті Захід прокинувся, вже не боїться бачити те, що бачить, і головне — готовий іти на жертви, аби зупинити реваншизм Путіна.