Про нові загрози і глобальну безпеку

Днями в Україні побував заступник генерального секретаря НАТО з питань політики та безпеки, Посол Трасивулос Стаматопулос. Це був його перший візит на новій посаді в країну, яка є партнером НАТО.  В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» пан Стаматопулос розповів, як реалізується оборонна реформа в Україні та провадяться заходи в рамках Річної національної програми співробітництва Україна — НАТО в 2013 році, а також про те, якими будуть основні теми на саміті НАТО в 2014 році.

«УКРАЇНА ЗРОБИЛА ЗНАЧНИЙ ПРОГРЕС, УХВАЛИВШИ АМБІЦІЙНИЙ ПЛАН ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ЗБРОЙНИХ СИЛ»

— Нещодавно в країнах Балтії та Польщі відбулися натовські навчання Steadfast Jazz, які за своїми масштабами були значно меншими, ніж навчання, які минулого місяця провели Росія та Білорусь. Ще до їхнього проведення деякі експерти, зокрема відомий британський журналіст Едвард Лукас, зазначили, що Захід мав би провести значно масштабніші навчання і, так би мовити, продемонструвати силу, зважаючи на те, що останнім часом Росія чинить тиск на своїх сусідів, зокрема Україну, аби та не підписала Угоду про асоціацію. Що ви думаєте з цього приводу?

— Я можу вас дещо розчарувати, бо я не стежив за цими навчанням. Можу лише сказати, що метою навчань Steadfast Jazz була перевірка готовності сил швидкого реагування НАТО. І тут зовсім не йшлося про те, щоб продемонструвати силу чи комусь погрожувати. І відповідно до цього було написано їхній сценарій.

— Як у НАТО оцінюють динаміку співпраці України та НАТО і, зокрема, виконання Україною РНП?

— Річна національна програма охоплює широкий спектр питань, починаючи від політичної реформи до військової. Тому не легко дати коротку відповідь на це запитання. Практична співпраця фокусується на оборонній реформі, військовій співпраці. Як ви знаєте, на Чиказькому саміті НАТО у минулому році лідери країн-членів Альянсу, чітко висловили стурбованість щодо вибіркового правосуддя, виборчої реформи, верховенства права. І ця стурбованість залишається, і ми провели низку консультацій щодо цих питань у рамках Комісії НАТО — Україна.

Цього року ми здійснили активний обмін думками щодо питань регіональної безпеки, починаючи від «заморожених» конфліктів до безпекової ситуації на Близькому Сході. Я мушу сказати, що Україна зробила значний прогрес цього року, ухваливши амбіційний план професіоналізації збройних сил. І можу сказати, що військова співпраця розвивається досить добре. 

«ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ» І МІЖНАРОДНА БЕЗПЕКА

— А що ви можете сказати про участь України в операції із боротьби з піратством «Океанський щит»?

— Існує дві причини, чому участь в цій операції є важливою. По-перше, Україна була першою країною-партнером НАТО, яка долучилась до антипіратської операції біля берегів Африки. Це дуже важлива місія, і участь у ній флагмана українських ВМС фрегата «Гетьман Сагайдачний» є надзвичайно цінною. Декілька днів тому український фрегат урятував від піратів торговий корабель MANJIN CILD в Аденскому заливі. Ми дуже задоволені участю України в цій операції і тим, що український корабель продемонстрував додаткову цінність. По-друге, як тільки фрегат завершить свою місію в операції «Океанський щит» наприкінці грудня, він одразу братиме участь у єесівській антипіратській операції «Атланта». І це — дуже важливо. З одного боку, це демонструє природу міжнародної безпеки і те, як її треба підтримувати. А з іншого, це показує, що український флагман досягнув рівня оперативної взаємосумісності, необхідної для того, щоб злагоджено працювати з натовськими і єесівськими збройними силами. Звісно, операція базується на спільному наборі стандартів, розроблених НАТО. Це також демонстрація того, як співпраця України з НАТО безпосередньо сприяє членству в ЄС.

— А що ви можете сказати про рівень взаємосумісності інших видів Збройних сил України?

— Україна також робила внесок і в наземні операції Альянсу. Зокрема, можна сказати про, щоправда незначний, внесок України в операцію ISAF в Афганістані. Проте він є важливим, бо якраз демонструє взаємосумісність. Можна згадати і про операцію KFOR, де участь України була значно більшою.

Як відомо, до кінця 2014 року з Афганістану будуть виведені війська НАТО. Після цього ми очікуємо розпочати операцію Resolute Support («Рішуча підтримка»), яка буде, фактично, місією з надання допомоги, навчання афганських сил безпеки. Ми очікуємо, що Україна робитиме внесок також і в цю операцію.

«МИ ОЧІКУЄМО, ЩО УКРАЇНА РОБИТИМЕ ВНЕСОК ТАКОЖ І В RESOLUTE SUPPORT»

— Про який саме внесок може  йти мова і коли очікується рішення щодо цього?

— Для того, щоб операція Resolute Support почалася, потрібно укласти з Афганістаном угоду про статус збройних сил SOFA. Цього наразі немає. Ми знаємо, що США зараз ведуть переговори про двосторонню безпекову угоду з Афганістаном. НАТО погодилось з тим, що союзники будуть використовувати цю безпекову угоду, щоб за подібним зразком сформулювати угоду SOFA між НАТО та Афганістаном. Ми очікуємо, що текст угоди буде подібним і охоплюватиме всі збройні сили Альянсу аналогічно до збройних сил США, можливо з деякими незначними виключеннями. Ми очікуємо, що ця SOFA також охоплюватиме партнерів НАТО. Якщо Україна захоче зробити внесок, як ми сподіваємось, тоді ця угода також охоплюватиме  і українські збройні сили. Нам потрібна SOFA, щоб завершити внутрішні процедури, плани операції. Ми сподіваємось, що угоди SOFA між Афганістаном США та НАТО буде ухвалено афганським парламентом до кінця цього року. І тоді лише можна буде говорити про завершення планів підготовки і започаткування операції Resolute Support.

— В Україні відбувається реформування армії з переходом на контрактну. Як ви оцінюєте цей процес і чим НАТО, враховуючи великий досвід, може допомогти Україні в цьому, зокрема переходу на стандарти Альянсу?

— НАТО вже відігравало певну роль у розробці стратегічного плану, який лежить в основі нинішніх реформ збройних сил. Декілька років тому ми обговорювали проект національної стратегії України і військової доктрини. І наші щорічні консультації щодо оборонного планування допомогли сформувати програму, яка зараз реалізується. По-друге, НАТО грало і буде продовжувати грати роль і допомагати Україні справлятися з негативними наслідками реформ, зокрема при скороченні збройних сил, навчати військовослужбовців, що звільнилися, допомагати їм знаходити роботу і ре-інтегрувати їх у громадянське суспільство. З цією метою створено трастовий фонд, який також допомагає Україні ліквідувати небезпечні озброєння, військові об’єкти, які непотрібні збройним силам. І насамкінець, НАТО допомагає Україні модернізувати базові програми, зокрема навчання і освіти. Це є частиною того, що називається запровадженням натовських стандартів у збройних силах.

— А які очікування в НАТО щодо саміту Східного партнерства у Вільнюсі, який відбудеться наприкінці листопада? Чи підтримує НАТО підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС?

— Це дуже важливе питання. Звісно, відносини і зближення між НАТО та Україною мають власну динаміку, А відносини між ЄС та Україною — свою. Водночас треба зауважити, що і ЄС, і НАТО — організації, які базуються на цінностях. Ми розділяємо однакові принципи. Я був у Києві, щоб оцінити виконання Україною щорічної національної програми. І одна з ключових проблем, яку вивчаємо, це прогрес України у демократичній та юридичній реформах. Я не хочу випереджати результати процесу оцінки, який буде завершено союзниками під час обговорення в Вільнюсі, але ми відчуваємо, що розвиток відносини з НАТО допомагає Україні у процесі інтеграції в ЄС.

— Ми із задоволенням відзначили, що на останньому засіданні Ради Росія — НАТО генсек знову наголосив, що НАТО продовжує проводити політику відчинених дверей щодо України. Чи означає це те, що Альянс і досі зацікавлений у вступі Україні до цього військово-політичного блоку?

— Рішення Бухарестського саміту залишається в силі. І саме від України залежить, чи вона хоче приєднатися до НАТО. Політика України зараз полягає в тому, щоб зберігати позаблоковий статус, і ми поважаємо цю політику. Тим часом насправді наша співпраця поглибилась після запровадження такої політики. НАТО готове прийняти нових членів, які хочуть приєднатися і які відповідають вимогам щодо членства.

— Багато українських та зарубіжних експертів відзначають, що Росія має більше програм і проектів співпраці з НАТО, ніж Україна. Це правда?

— Щодо Росії та України, то НАТО, мабуть, має більше проектів з цими двома країнами ніж з більшістю інших партнерів. Звісно, ми розвинули широкі структури відносин з Росією через Раду НАТО — Росія та через багато інших допоміжних органів та робочих груп. Але у нас є не менш широка інфраструктура співпраці з Україною в рамках Комісії НАТО — Україна, яка включає два розташовані в Києві офіси і п’ять робочих груп, які охоплюють такі сфери, як наука і довкілля, оборонна і технічна співпраця, надзвичайні ситуації та економічна безпека. Це участь України в поточних операціях НАТО, в Силах швидкого реагування НАТО, а також в натовських навчаннях Steadfast Jazz. І було б неправильно описувати відносини Україна-НАТО менш інтенсивними чи менш значними, ніж відносини НАТО з Росією.

«МИ ПРОДОВЖИМО РЕАЛІЗАЦІЮ КОНЦЕПЦІЇ «РОЗУМНА ОБОРОНА» ТА ІНІЦІАТИВИ CFI»

— Оскільки ви відповідаєте за політику безпеки НАТО, то чи не бачите ви загрози майбутньому НАТО, зважаючи на те, що лише декілька країн виділяють на оборону 2% ВВП, і це при тому, що генсек НАТО постійно закликає союзників збільшити видатки на оборону до названого вище показника?

— Звісно, ми розуміємо, що зараз існують фінансові труднощі та й економічна ситуація не дуже сприятлива, тому й скорочуються бюджети. І дуже складно приходити до міністра фінансів і казати йому: скорочуйте видатки на освіту чи охорону здоров’я, але зате не скорочуйте видатки на оборону, коли зараз не існує явної загрози. Проте, я гадаю, потрібно зважати на дві речі. Світ змінюється, змінюється форма загрози, тому альянсу потрібно адаптуватися, щоб справитися з цими загрозами. А ці загрози не почалися тепер, а значно раніше і були сформульовані в стратегічній концепції, яку було ухвалено на саміті в Лісабоні в 2010 році. І саме на цій базі ми зараз працюємо. Інший аспект полягає в тому, що водночас зі зміною світу змінюється співвідношення між оборонними і безпековими аспектами. І тому зараз стало значне важливіше співпрацювати не лише в спеціальних форматах між союзниками, але й з партнерами, такими як Україна, а також з партнерами у всьому світі. Я вважаю, що саме на цьому буде робитися наголос в наступні місяці та роки. Скажімо, якісні зміни відбуваються у зв’язку з виведенням військ з Афганістану. Завдяки всім попереднім операціям НАТО і партнери акумулювали величезний досвід і досягли взаємосумісноті. Ми навчилися працювати разом і тому ми  маємо шукати шляхи, щоб зберегти здатність до кращої комунікації і співпраці, бо тепер аспекти безпеки потребують більш глобального та всеохоплюючого підходу. І ми бачимо у наших союзників зростаюче бажання працювати саме в цьому напрямку в найближчій і середньотерміновій перспективі.

— Чи не могли б ви сказати, якими будуть головні теми наступного саміту в Лондоні в жовтні 2014 року?

— Як ви сказали, саміт відбудеться через рік. І його порядок денний буде сформульовано ближче до цієї дати. Я гадаю, що Афганістан буде головною темою, оскільки ми наближаємось до завершення операції ISAF. Тому це буде зустріч між партнерами цієї операції і партнерами майбутньої операції Resolute Support, яка, ми сподіваємось, розпочнеться у 2015 році. Інший аспект, якого я вже торкався, це забезпечення спроможностей, які необхідні для подолання нових викликів в складних економічних умовах. Ми продовжимо реалізацію концепції «розумна оборона» та ініціативи CFI — Connected Forces Initiative (Ініціатива з’єднаних сил). Звісно, ми будемо аналізувати, як працює Альянс як організація, включаючи співпрацю з європейськими союзниками і союзниками через Атлантику, оскільки трансатлантичний зв’язок завжди є дуже важливим  для НАТО.