Про тотожність нацизму й комунізму

У Національному музеї історії України відкрилася виставка «Знищення польських еліт. Катинь — Акція АБ». Експозицію створено польськими істориками до 75-ї роковини Катинської трагедії. Цей захід є результатом співпраці українського та польського інститутів національної пам’яті.

У експозиції представлені стенди з хронікою подій. З них можна дізнатися про напад Німечфчини та Радянського Союзу на Польщу, життя за часів окупації, злочинне рішення Політбюро ЦК ВКП(б) про розстріл та фальсифікацію фактів про Катинську трагедію. Також на стендах подані статистичні дані, уривки з листів, фотографії й історії загиблих людей та цілих родин.

«Ця експозиція — історія смертей десятків тисяч представників польської еліти: професорів, урядовців, лікарів. Її особливість у тому, що вона представляє долі конкретних людей», — розповів голова польського Інституту національної пам’яті доктор Лукаш Камінський. За його словами, щоб не допустити повернення Радянського Союзу, потрібно зробити так, «щоб пам’ять про злочини комуністичного режиму була жива». Він також зауважив, що на відміну від злочинів нацистів, беззаконня сталінського режиму не було покарано.

За словами голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, ця виставка — чудово демонструє «схожість двох злочинних режимів»: комуністичного і нацистського. «Вони обидва мали за мету знищення справжньої еліти суспільства. Ідентичними були й методи СРСР та Німеччини: ув’язнення, депортація, масові вбивства.

Пан В’ятрович також нагадав, що Верховна Рада України ухвалила 9 квітня цього року закон, який «ставить знак рівняння між обома злочинними режимами». Однак, на його думку, цього недостатньо: закон має покласти початок реальному засудженню тоталітарних режимів.

«Наша країна була однією з перших жертв комунізму, але до декомунізації йшла найдовше. Однак я переконаний, що рішення парламенту може стати останньою краплею, яка приведе до міжнародного трибуналу — до довгоочікуваного антикомуністичного Нюрнбергу», — наголосив В’ятрович.

На відкритті експозиції був і Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Генрик Літвін. На його думку, «справжня декомунізація це — відхід від будь-якої ідеологізації історії, відкриття всіх архівів і забезпечення повної свободи наукових досліджень». Він також наголосив, що «повернення повної незалежності» для Польщі було «рівнозначним поверненню правди про Катинь».

За словами міністра освіти і науки України Сергія Квіта, на Заході і досі вважають Сталіна за «великого союзника» у війні проти Гітлера. Але такий підхід, на думку міністра, конче слід змінити. «Якщо до Другої світової війни було дві тоталітарні держави, то після неї залишилася тільки одна. І феномен путінізму, який ми маємо зараз, — результат того, що процеси декомунізації не відбулися ні в Радянському Союзі, ні в Росії», — зазначив міністр.

У майбутньому у межах інститутів Національної пам’яті Польщі та України планують створити спільну робочу групу істориків, яка досліджуватиме польсько-український конфлікт 1939 — 1947 років. За словами Володимира В’ятровича, необхідно обговорити багато важких та спірних питань. Одне з них — утиски тих українців, які були громадянами Другої Речі Посполитої, адже саме ці репресії були одним із факторів, що призвів до радикалізації українських політичних сил. За належного вивчення ця історія буде не роз’єднувати, а зближувати українців та поляків. Результатами співпраці польських та українських істориків мають бути подальші виставки, присвячені зокрема злочинам, скоєним на українській території, а також переслідуванням українських еліт.

Катинський злочин та акція «АБ» були найжахливішими прикладами репресивних заходів, що відбувалися у 1939 — 1941 роках на території Польщі радянською та німецькою окупаційною владою відповідно. Навесні 1940 року за наказом Сталіна та Берії у лісі поблизу села Катинь (зараз Смоленська область Російської Федерації), Харкові, Калініні та таборах і в’язницях Західної України і Білорусі було вбито майже 22 тисячі людей. У цей же час на підвладних вермахту польських територіях нацисти проводили так звану акцію «АБ» (від Au?erordentliche Befriedungsaktion — з німецької — надзвичайна акція з умиротворення), протягом якої розстріляли понад 6 тисяч поляків. Разом із поляками, що загинули в аналогічних операціях на інших приєднаних до Рейху землях, загальна кількість вбитих сягає 50 тисяч осіб.