Швеція та Фінляндія — майже на порозі НАТО
Російсько-грузинський воєнний конфлікт може підштовхнути до членства в НАТО такі країни, як Швеція та Фінляндія. Щоправда, питання про їхнє членство у цій організації не нове.
У Фінляндії вже неодноразово обговорювалася можливість приєднатися до Альянсу. У відповідь звучала жорстка критика з боку громадян країни й опозиційних партій, що було відображенням глибоких традицій нейтралітету та свідченням внутрішніх розбіжностей у військових питаннях. Проте політики, занепокоєні безпекою країни, до традицій неучасті у військових союзах ставляться прагматично, адже Фінляндія має 1200 кілометрів кордону з Росією і пройшла через Зимову радянсько-фінську війну 1939—1940 років.
Наприкінці 2006 року політики Швеції та Фінляндії ухвалили рішення приєднатися до сил швидкого реагування НАТО. Та, передбачаючи гостру реакцію громадськості, оголосили про це рішення лише в березні 2007 року після того, як у Фінляндії пройшли парламентські вибори.
Такі політичні віражі — вияв складності, подвійності ситуації, коли принципи демократичного суспільства намагаються сумістити з імперативами оборони. «Просування» оборонної стратегії у Північних країнах пов’язане з географічною близькістю до Росії, що має потужний військовий арсенал, а також із загостренням проблеми контролю природних ресурсів у арктичному регіоні.
Росію побоюються, та вголос про це намагаються не говорити. Прорив грубої військової сили під час російсько-грузинського конфлікту наочно показав, на що здатна Росія, конкретизував абстрактний страх перед нею. Північні країни за прикладом Балтійських країн замислюються, чи не повториться той самий сценарій, що й перед Другою світовою війною. В такому контексті членство у НАТО — вже не ризикована тема, яка могла б коштувати голосів виборців.
Камінь спотикання у відносинах Фінляндії з Росією — порушення повітряного простору. 2007 року в Хельсінкі навіть проводилися спеціальні консультації, на яких обговорювалися заходи щодо запобігання подібних інцидентів у майбутньому. А нещодавно міністр оборони Фінляндії Ю. Хякямієс заявив, що Росія — це «виклик для Фінляндії, пов’язаний передусім із зростанням перевезень нафти у Балтійському морі, з будівництвом там газопроводу».
У відносинах Швеції з Росією також «замішані» енергоресурси. Шведи остерігаються, що газопровід, який збираються прокласти дном Балтійського моря Росія й Німеччина, змінить енергетичну рівновагу, усталену між країнами сусіднього регіону. Крім того, є побоювання, що прокладка газопроводу супроводжуватиметься встановленням засобів електронної розвідки. Та консервативний уряд Швеції врізує оборонний бюджет, ослабляючи безпеку країни. Міністр оборони М. Оденберг, який виступав проти цього, у вересні 2007 року подав у відставку, а уряд продовжує колишню лінію. Але хай там як, Швеція не зацікавлена у зміцненні Росії на Балтійському морі.
Російсько-грузинська війна різко скоротила кількість оптимістів у Північному регіоні, які вважають, що з закінченням холодної війни зникла загроза воєнних конфліктів. Якщо все ж зважати на таку загрозу, то Швеції та Фінляндії для свого захисту простіше обрати членство в НАТО. Щоправда, головною перешкодою, як і раніше, лишаються настрої в громадянському суспільстві. Чи захочуть скандинави, які пишаються своїми традиціями нейтралітету, повернутися до логіки часів холодної війни? Відповідь на це запитання залежатиме і від того, як поведеться Росія у Північному регіоні.
