«Сімейна рокіровка» по-аргентинськи
Президент Аргентини Нестор Кіршнер оголосив, що не буде добиватися переобрання, а замість цього підтримує кандидатуру своєї дружини, сенатора Крістіни Фернандес де Кіршнер, як кандидата на президентських виборах у жовтні. Сенатор Кіршнер офіційно проголосить про висунення своєї кандидатури від правлячої Пероністськой коаліції 19 липня у рідному місті Ла-Плата. Заява президента Аргентини, що він не буде балотуватися на другий президентський термін, «вимощує» для сенатора Крістіни Кіршнер шлях Евіти Перон. Вибори намічені на 28 жовтня 2007 року.
Втім, не можна сказати, що подібна «політична рокіровка» є зовсім випадковою. До обрання Нестора Кіршнера президентом Крістіна Фернандес де Кіршнер була більш відомим політиком, аніж її чоловік. Сьогодні у Аргентині подружжя Кіршнерів порівнюють з колишнім президентом Сполучених Штатів Біллом Клінтоном і його дружиною Гілларі Клінтон, яка зараз лідирує серед кандидатів Демократичної партії у ході президентської кампанії. В разі перемоги на виборах Крістіна Фернандес де Кіршнер стане першою жінкою, вибраною президентом Аргентини. Хоча раніше президентський пост займала Ісабель Мартінес Перон, яка очолила країну після смерті у 1974 році свого чоловіка, президента Хуана Домінго Перона, її не обирали на цю посаду, бо вона була віце-президентом при ньому. Президент Кіршнер переконаний, що саме жінка може провести глибинні зміни і перетворення. Аргентині необхідно «знаходити і генерувати нові ідеї», — сказав він, — і «всі ми глибоко віримо в здатність самоудосконалення, яку Крістіна збирається запропонувати».
Проте у сенаторки є непримиренні конкуренти. Так колишній міністр економіки Аргентини Роберто Лаванья, котрий ще у травні висунув свою кандидатуру на пост президента, обрушився з різкою критикою на керівництво країни. «Уряд Аргентини перетворився на популістський і авторитарний, і єдине його прагнення залишитися при владі на новий термін за будь-яку ціну», — заявив Лаванья на численному мітингу своїх прихильників. За його словами, «за нинішнього президента не можна розраховувати на розвиток країни і підвищення добробуту народу, для цього необхідні нові люди і інші підходи». Крім того, Роберто Лаванья обвинуватив нинішнє керівництво країни в порушенні свободи слова, неповазі прав трудящих і переслідуванні опозиції. Він також закликав опозиційні сили відмовитися від пустих розмов і закликів до руйнування всього старого. «Прийшов час змінити тактику дій опозиції, яка добре відома з нашої історії. Пора припиняти пусті розмови проти всього старого і пропонувати зруйнувати все, що було зроблено до нас. З минулого треба узяти все хороше і корисне», — наголосив екс-міністр.
Роберто Лаванья є кандидатом на пост глави держави від політичних сил, що увійшли до Фронту за передову націю, що знаходиться на центристських позиціях. Ні в кого немає сумніву в тому, що головним суперником дружини нинішнього президента буде колишній міністр економіки Аргентини, відправлений у відставку Нестором Кіршнером у листопаді 2005 року. Причиною цієї відставки стали розбіжності, котрі виникли між ним і главою держави щодо шляхів подальшого розвитку країни. Зокрема, для боротьби з інфляцією колишній міністр виступав за скорочення витрат на соціальні потреби, тоді як Кіршнер дотримувався протилежної думки, вважаючи, що збільшення подібних витрат є ключовим моментом для відновлення аргентинської економіки.
Але як би там не було, дружина президента має значно більші шанси. Крістіні Фернандес де Кіршнер 54 роки. Вона стала сенатором від столичної провінції Буенос-Айрес у 2005 році. А до цього представляла патагонську провінцію Санта-Крус, де її чоловік протягом 12 років, до того часу як став президентом в 2003 році, був губернатором. Аргентинські експерти затрудняються визначити якою була мотивація президента Кіршнера, коли він відмовився балотуватися на другий термін. За повідомленням місцевої преси, йому ставлять в заслугу виведення країни з економічної кризи 2001—2002 років, за що навіть порівнюють з американським президентом Франкліном Рузвельтом.
Можливо, подружжя Кіршнерів, досвідчених і прагматичних політиків, порахувало, що жовтневі вибори можуть стати для президента не настільки сприятливими, як їм би того хотілося. Крім того, не виключено, що вони таким чином попутно вирішують питання, котре пов’язане із забороною діючим політикам переобиратися більш аніж двічі поспіль. Але якщо вибори виграє Крістіна Фернандес де Кіршнер, то через чотири роки чоловік цілком може її замінити й ще вісім років перебувати при владі.
Проте, які б неймовірні припущення не висувалися, це лише здогади, а «політичне подружжя» може вибудовувати найхимерніші комбінації і розробляти свої плани. Наприклад, «відрікаючись» від влади у 2007 році, Кіршнер не буде вважатися «кульгавою качкою», як це часто буває з багатьма президентами в кінці другого терміну правління. Він може зосередити зусилля на роботі в Пероністській партії, розширюючи її електоральну базу.
Втім, не дивлячись на те, що сенатор Кіршнер давно займається політичною діяльністю, не виключено, що у правлячої еліти можуть виникнути сумніви в її здібностях очолити виконавчу владу. Хоча вона завжди зможе обіпертися на досвід свого чоловіка. Судячи з усього, в свідомості аргентинських виборців сенатор невіддільна від Нестора Кіршнера. За даними соціологічних опитувань, проведених Ipsos Mora y Araujo, вона може набрати у першому турі виборів до 45 % голосів, набагато випередивши своїх найближчих конкурентів. Їй вдалося значно покращити свої результати, оскільки у січні 2007 року свою підтримку висловлювали їй лише 37 % аргентинців.
За цим же опитуванням найближчий конкурент сенаторки Роберто Лаванья має тільки 10 % підтримки, хоча це значно краще, аніж у січні, коли вона була всього 6 %. Третє місце серед електоральних вподобань займає Еліза Карріо зі своїми 9 % проти 6 % минулого разу. Варто пригадати, що від часу падіння восьмирічної військової диктатури у 1982 році, в Аргентині вже чотири рази відбувалися президентські вибори. У яких жоден із кандидатів не здатен був здобути у першому турі більше ніж 45 % підтримки електорату, або ж досягав 40—45 % голосів, з 10 % відривом від свого найближчого конкурента. Виглядає, що у жовтневі президентські вибори цілком здатні повторити цей сценарій, і два провідні кандидати на президентську посаду змагатимуться між собою в другому турі.
Якщо Крістіна де Кіршнер стане президентом, то цією перемогою вона буде завдячувати своєму чоловіку. Адже за чотири роки його правління Аргентина опам’яталася після страшного шоку на рубежі 2001—2002 років, коли за декілька днів змінилося декілька президентів, котрих змів народний гнів після фінансового дефолта, що перетворив мільйони аргентинців на жебраків. Зростання ВВП досягло 8 % на рік, ситуація в економіці стабілізувалася, а рейтинг підтримки Кіршнера стабільно тримався на неймовірному рівні 75 %. Слід врахувати, що до свого обрання в 2003 році він був «темною конячкою», і мало кому був відомий за межами рідної провінції Санта-Крус. Тим очевидніше і вагоміше його успіхи. Кіршнер зміг поставити під свій контроль армійські кола, традиційно нелояльні до пероністів, призначити «своїх» суддів, і контролювати політичний процес так, що заслужив закиди у авторитаризмі.
Проте, можливо, зараз ще зарано стверджувати, що передача влади у родинному колі може відбутися дуже гладко. Як оголосив Нестор Кіршнер — не називаючи конкретних імен — опозиційні сили готують «брудну кампанію» проти Крістіни. Свою гіпотезу він конкретизував, відштовхуючись від результатів опитування і потенційних можливостей «сімейної кандидатки». Але «ми, — наголосив президент, — незважаючи на увесь тиск, захищатимемо інтереси народу, щоб продовжувати укріплювати цей альтернативний проект. І не потребуємо того, щоб багато пояснювати, як змінилася Аргентина від 2003 року до сьогодні».
Однак, як підкреслює одне аргентинське видання, «у Буенос-Айресі розважаються, відшуковуючи схожості між Клінтонами і Кіршнерами. Вони дійсно існують, але їх також відокремлюють явні відмінності: Гілларі не пробувала «пробиватися» до Білого дому, як тільки-но закінчився мандат її чоловіка. Та й зараз, через сім років від того часу, як вона перестала бути першою леді, її участь у виборах не є беззаперечною, оскільки у демократичному таборі наявні такі потужні конкуренти, як Барак Обома і Джон Едвардс».
