Спадщина Мадіби

Увесь світ зараз висловлює співчуття у зв’язку зі смертю першого темношкірого президента ПАР Нельсона Мандели, якому вдалося покласти край апартеїду в його країні. «День» звернувся до південноафриканського політолога, футуриста Даніеля СІЛКЕ з проханням прокоментувати значення постаті Мадіби (як його називали у Південній Африці) для ПАР та всього світу:

— Для південноафриканців це дуже емоційний час, оскільки їм треба змиритися з тим фактом, що його більше немає. Утім, містер Мандела був поза публічним життям упродовж багатьох років. Він відпрацював короткий термін — 5 років — будучи лідером, президентом. Тож у нього не було прямого впливу на формування політичного курсу в Південній Африці в останні роки. Звісно, південноафриканці будуть горювати в найближчі кілька місяців. Але багато викликів, з якими стикається країна, — економічні, внутрішні, політичні (у правлячому Африканському національний конгресі), проблеми, що стосуються ефективного лідерства у ПАР, звісно, продовжаться. Я думаю, що спадщину містера Мандели буде переглянуто після його смерті. Південна Африка з дня на день зіштовхується з серйозними проблемами, які слід вирішувати. Глобально, думаю, що світ втратив постать-ікону минулого століття, можливо, найбільш відому політичну особистість, якою захоплювалися. Втрата містера Мандели буде відчутною і по всьому світові. Світові лідери мають подивитися на спадщину містера Мандели і чітко засвоїти його лідерські уроки, якщо вони хочуть бути успішними у майбутньому.

— У чому полягає феномен Мандели?

— На феномен Нельсона Мандели потрібно дивитися в контексті періоду, в який він прийшов до влади або коли його було звільнено з в’язниці. Феномен містера Мандели базується на тій епосі, в якій він працював, часі, коли Південна Африка була винятком — країною з глибоко розділеним суспільством з політичного та расового аспектів.

Феномен містера Мандели полягає в його здатності примиряти різні сили у ПАР. Він умів привабити не лише своїх послідовників, а й наодинці вести їх до нової Південно-Африканської Республіки. Але що найважливіше, він міг примиритися зі своїми колишніми гнобителями серед білої меншини і перемогти тих, кого вважали його традиційними політичними супротивниками. І робив це зі щирістю та з величезною смиренністю. Гадаю, що сам факт уміння виходити за межі обмежень та вузьку ідеологію своєї партії, аби об’єднати всіх південноафриканців — також може бути феноменом Нельсона Мандели.

— Який вплив Нельсон Мандела здійснив на ПАР і весь світ?

— Гадаю, що його месидж до примирення в глобальному світі — це те, чого очікувала ПАР, аби не скотитися до расової прірви, катаклізму. Примирення, яке проголошував Нельсон Мандела, стимулювало появу південноафриканської історії на сторінках світових медіа і можливість Південної Африки здолати найгірші речі з навколишнього світу — поставило містера Манделу на світову сцену. Це було нелегко для того, хто просидів у ізоляції більшість свого дорослого життя, втриматися від помсти. Але для містера Мандели — це було виключенням, він переймався тим, як об’єднати людей і як рухати Південну Африку вперед. І думаю, що цей месидж явно резонує із зовнішнім світом і наділяє Манделу канонічним статусом лідера руху примирення, який шукав будь-якої можливості для примирення зі своїми колишніми кривдниками.

Гадаю, що він зоставив по собі спадщину пробачення і розуміння важливості пошуку компромісу між різними силами в суспільстві. Це було важливим аспектом лідерства, яке показував Нельсон Мандела — лідерство співпереживання до різноманітних сил у Південній Африці. Водночас я вважаю, що містер Мандела був сильним світовим лідером, який розумів, як здобувати і як будувати владу. Застосування цього не мало бути догматичним чи зарозумілим. Отже, важливою складовою його лідерської спадщини є таке: більше перейматися питаннями примирення, ніж ідеологією.

— Які уроки можуть взяти сучасні політичні лідери від Нельсона Мандели?

— Сучасні лідери можуть використати його підхід примирення і залучення при управлінні країною. Бути менш жорсткими у своїх поглядах і політичних доктринах чи ідеологіях. Іншими словами — справжнє занепокоєння за життя своїх громадян має бути першорядною турботою, ніж гра у конкретну ідеологію чи політичну філософію. Гадаю, це і було месиджем Нельсона Мандели — його заклики до примирення часто резонували з позицією його партії. Він був готовий до компромісу на основі ідеології своєї партії, відповідно до збереження цілісності країни. Думаю, це і є уроком для політиків з усього світу.