Занепад лівої зірки

У Китаї вибухнув найбільший корупційний скандал. Відправлений у відставку й нещодавно заарештований голова найбільшого мегаполісу світу — партійний секретар Чунцина, міста на південному заході країни з 30-мільйонним населенням, Бо Сілай. Це сталося через день після закриття щорічної сесії Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) — парламенту Китаю. Бо Сілай є сином поважного соратника Ден Сяопіна Бо Ібо і тому належав до когорти так званих принців — нащадків старих партійних керівників, що займали значні партійні й державні посади.

Розпочавши кар’єру із скромної посади в центральному апараті партії, випускник Пекінського університету зробив собі ім’я на північному сході Китаю, перетворивши районний центр Далянь (заснований росіянами 1898 року під назвою Далекий) на одне з найбільш розвинених міст Китаю. Після цього він керував міністерством торгівлі, а 2007 року його було призначено до Чунцина — важливого господарського й культурного центру Південно-Західного Китаю. Враховуючи походження і здібності, Бо Сілай мав всі шанси стати одним із дев’яти постійних членів Політбюро за підсумками XVIII з’їзду КПК, наміченого на осінь.

Після призначення до Чунцина Бо Сілай почав проводити особливий курс управління. Це було втіленням у життя «чунцинської моделі розвитку». В регіоні проводився курс на соціальну справедливість значною мірою за зразками минулого. Найважливішою складовою «чунцинської моделі розвитку» стала боротьба з корупцією. Проводилася вона досить жорстко, розправлялися з корупціонерами часто по-революційному, не дуже дотримуючись юридичних норм і вимог закону. Бо Сілай зажив небаченої популярності, про його діяльність навіть складали пісні.

Природно, що така активність і значною мірою популістська діяльність створили йому багато ворогів. І не лише в регіоні, а й у Пекіні. Особливо ним незадоволені голова Ху Цзіньтао і прем’єр Вень Цзябао, які, схоже, і стояли за звільненням популярного градоначальника.

Формальним приводом для падіння Бо Сілая стало розслідування діяльності його заступника й головного борця з мафією й корупцією Ван Ліцзюня. Слідство виявило численні порушення закону, що дещо незвично для Китаю, де до таких формальностей із боку керівництва ставляться досить поблажливо. Проте слідчі, вочевидь, не без відповідної команди зверху взялися за справу досить завзято. Відчувши підвищення довколишньої температури, товариш Лю вчинив не по-комуністичному. Він узяв відпустку «у зв’язку з сильною перевтомою» і «рвонув» до сусіднього міста Ченду (центр провінції Сичуань), а там пішов до американського консульства. Він просив американських дипломатів захистити його, обіцяючи натомість видати інформацію про корупцію у вищих ешелонах китайської влади. Проте після консультацій із Вашингтоном консул вирішив не захищати втікача. Природно, що після виходу з консульства Вана було заарештовано.

Як з’ясувалося, Бо Сілай та його найближче оточення були корумповані не менше, ніж «перевертні в партії», з якими він боровся. Офіційне агентство Сіньхуа підтвердило інформацію, що разом із Бо Сілаєм були заарештовані його дружина Гу Кайлай і управляючий господарством сім’ї Чжан Сяоцзюнь за підозрою у вбивстві англійця Ніла Хедвуда, знайденого мертвим у листопаді минулого року в номері одного з чунцинських готелів.

Ніл Хедвуд, що приїхав до Китаю разом із дружиною-китаянкою, познайомився з Бо Сілаєм на початку 2000-х у місті Далянь. Хедвуд допоміг зірці партії, що сходить, влаштувати його сина Бо Гуагуа до елітної британської школи Harrow. Як повідомляє Сіньхуа, в нього були спільні ділові інтереси з Гу Кайлай і Бо Гуагуа. Смерть Хедвуда і його зв’язки з Гу Кайлай тепер є предметом пильного інтересу компетентних органів.

Звичайно, подія з градоначальником Чунцина викликана глибшими причинами, ніж мандрування його підлеглого до американського консульства і назад.

У Китаї проблеми дедалі наростають. Торік ВВП країни становило 9,25%, а нещодавно голова Держради КНР Вень Цзябао заявив, що орієнтир зростання ВВП на цей рік знижено до 7,5%. При цьому аналітики й експерти неодноразово скептично відгукувалися про якість китайської статистики, оскільки в умовах планової економіки місцева влада й держкомпанії схильні завищувати показники. За даними китайської газети Economic Daily, 2011 року влада провінцій континентального Китаю (до нього не входять Гонконг, Макао й Тайвань) доповіла про обсяг сукупного ВВП цих територій — 51,7 трлн юанів, тоді як, за підрахунками центрального уряду, цифра виходила на 4,6 трлн юанів менше. Таким чином, обсяг спотворення статистики значно перевершує навіть обсяг прямої корупції, яка, за деякими оцінками, становить в Китаї близько 3% ВВП. При цьому Національне бюро статистики нещодавно вперше офіційно визнало факт фальсифікації статистичних даних у провінції Шаньсі.

Усе це викликає цілком зрозумілі складнощі в партійному керівництві. В ньому виразно позначилися істотні розбіжності між так званими лівими, до яких належав Бо Сілай, що потрапив у немилість, і тими, хто об’єднується довкола голови Ху Цзінтао і прем’єр-міністра Вень Цзябао.

Ліві спиралися на модель Чунцина. Бо вів політичну кампанію під девізом «оспівування червоного, побиття чорного». Під червоним малася на увазі традиція доби Мао Цзедуна. А під чорним — корупція. Напередодні нещодавньої сесії Всекитайських зборів народних представників на адресу його постійного комітету надійшов лист із закликом відновити статтю конституції, яку прибрали з її тексту 1982 року, через кілька років після смерті Мао Цзедуна. За цією статтею каралися зрадники батьківщини. Такими ліві вважають лібералів, а конкретно нинішніх керівників КНР — товаришів Ху та Веня. І такі настрої дедалі більше поширюються в Китаї, що й викликало занепокоєння його керівництва відвертим популізмом товариша Бо.

Наразі спадкоємці хунвейбінів зазнали поразки, але боротьбу не закінчено, навпаки, вона розпалюватиметься з новою силою в міру наближення XVIII з’їзду КПК. На своїй останній прес-конференції на посаді прем’єра Держради КНР Вень Цзябао заговорив про потребу проведення демократичних реформ у країні, попередивши, що зволікання може викликати повторення подій, схожих із трагічною — за визначенням глави китайського уряду — «культурною революцією». Вислів Вень Цзябао, якого за особисту скромність у Китаї називають дядечком Винєм, слід розглядати й як напуття своєму наступникові Лі Кецяну, й як попередження новому керівництву країни.

Арешт Бо Сілая став одним із найбільш масштабних конфліктів у китайській еліті за останні роки, з яким можна порівняти лише арешт партійного секретаря Шанхаю Чень Ляньюя 2006 року й арешт мера Пекіна Чень Сітуна 1995 року. Очевидно, що зараз проти товариша Бо об’єдналися основні групи в керівництві країни. Невипадкова в цьому відношенні стаття в головній газеті країни «Женьмінь жибао». Вона закликає членів партії «об’єднатися під керівництвом ЦК на чолі з товаришем Ху Цзіньтао», захистити «стабільність і поступальний розвиток країни».

Відставка Бо Сілая завдала удару по «принцах», до яких належить віце-голова й майбутній лідер країни Сі Цзіньпін. Посилиться ж угрупування «комсомольців», що об’єднує вихідців із комсомолу, яким у 1980-ті роки керував Ху Цзіньтао. Це означає, що боротьба за владу може тривати вже в новому Політбюро.