400-літня Маланка в Красноїльську

Вона тут настільки автентична, що уже цілком голосно лунають пропозиції внести її до світової нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Красноїльська (у південно-західній частині Чернівецької області) Маланка вражає: це фактично парад, фестиваль, дійство, якого не побачиш ніде більше. Шість кутків  селища мають свої маланкарські гурти, які 13 січня ходять від хати до хати і вітають господарів з Новим роком та Маланкою, а наступного дня відбувається своєрідний парад маланкарських гуртів у центрі селища. Збираються вони кілометри за два від центру і йдуть широкою головною дорогою. Ідуть – це означає не сказати нічого. Упродовж цієї ходи відбувається справжній театр на вулиці. Перед гуртом маланкарів, як правило, ідуть, танцюючи, яскраво вбрані «циганки». За ними в колоні – «регіни» – королі і королеви. Тут є хлопці  і дівчата, а всі інші персонажі красноїльської Маланки – чоловіки. За «циганами» та «королями» ідуть головні герої цього  свята «діди» і «баби», далі – «воїни»  і «мисливці» з «ведмедями», які  чого тільки не виробляють: падають, качаються по снігу, зачіпають перехожих. Саме тут, у Красноїльску,  ці «ведмеді» особливі: вони у костюмах з соломи та очерету, а один  із гуртів має «крилатих» ведмедів».Найбільші солом’яні крила мають чотири метри п’ятнадцять сантиметрів в ширині. Нести таку ношу на плечах зовсім не просто… Кажуть, хлопці після Маланки три дні  відсипаються… Одні називають цих крилатих «мутелями», ще хтось «ангелами», а дві киянки, які приїхали на свято до Красноїльська, довго розпитували де тут знайти «крилатих Мішек». І вони появилися…

На красноїльській Маланці є традиційні маланкарські персонажі, як-от «дохтори», які  ходять з величезними градусниками і ловлять перехожих щоб «збадати», Маланки з віниками, Діди з Козами, й такі, яких не побачиш ніде більше. Тут Маланка може  їхати на коні чи  в циганській шатровій кареті, а воїни тут – всіх часів  і народів: від вояків  Римської імперії, які  в морозний день ходили з голим торсом, до сучасних «беркутівців».

З кожним гуртом ідуть музики, й маланкарі виконують якісь дуже  давні  колядки, які більше звучать речитативом і румунською мовою, бо ця територія колись належала до Румунії. Зрештою, в Красноїльську чимало людей спілкується між собою румунською. Дехто української навіть не розуміє, у чому мав нагоду переконатися. Відчувається  й переважно румунська атрибутика маланкарів більшість з них мають стрічки кольорів румунського прапора, але – це така традиція.

 Старші люди у Красноїльську пояснюють  походження такого святкування Старого Нового року так: коли Діва Марія  втікала з Ісусом  від переслідування, то її заховав Василь, який працював у полі. Воїни Ірода прибігли і запитали, чи він не бачив жінки. Василь показав, що вона нібито пішла  в якусь сторону… Звичайно, не знайшовши Марії,  вони повернулися  дуже розлючені  і хотіли Василя вбити, а він, щоб його не впізнали, одягнув маску. Звіди й пішов  маскарад.

До Красноїльська в бажанні побачите видовище приїжджає багато туристів, а тут виглядає, до цього не готові. За кілька кілометрів від кордону з Євросоюзом вразили красноїльські  туалети  в центрі селища:  їх, як  у  добрі радянські часи, можна було знайти за запахом. Це такий собі пам’ятник «великим тем годам»… Не підготувались як слід місцеві підприємці: туристи  нудилися в пошуках якогось кулішу, та й саме дійство розпочалося  о 16 годині, а до цього часу  не було чим зайнятись. Може, варто було б організувати концерт з виступами  фольклорних  колективів, як це роблять у Вашківцях тієї ж Чернівецької області? У будь-якому разі, присутності  й участі  місцевої влади  у цьому святі якось не відчувалося. А, може, це й добре? Бо коли влада втрутиться, то  загубиться та автентика і народна ініціатива? Тільки от наддертий український прапор на щоглі  в центрі селища таки варто замінити.