Архітектори піску

Як і багато інших заходів, присвячений він майбутньому «Євробаченню», та й сусідує з розташованим неподалік Євротабором. Щодо останнього, то поки крім трьох десятків прапорів, які розвіваються, про присутність європейських гостей нічого не говорить. Бадьорі дівчата-продавщиці, які перемістилися зі своєю помаранчевою символікою з Майдану на острів, від безнадії намагаються продати значки та футболки киянам. Та ще й збити ціну. За футболочку з усім відомим словом із трьох букв просять від 90 до 110 гривень. Значки дешевше — 5 гривень. А в самому Євротаборі — тиша. Крім волонтерів, там поки нікого немає.

Зате на пляжі панувало пожвавлення. Близько 40 чоловік із п'яти країн представляли свої витвори в такій технічно складній і недовговічній справі, як піскова скульптура. Поспілкувавшись із архітекторами, (не беру це слово в лапки ще й тому, що багато учасників справді або вчаться на архітекторів, або професіонали, які вже відбулися), вдалося з'ясувати, що в середньому на одну скульптуру пішло близько 15 тонн (!) піску і п'ять днів напруженої роботи. У принципі, можна було й швидше, дні за 2—3, але травневий дощ і вітер, «склонный к измене и перемене», бушували в столиці весь тиждень. До речі, спеціально для конкурсу на пляж було завезено 300 тонн кар'єрного піску. З піском багато хто працює вперше, і тому день ішов «на розкачку», вивчення матеріалу. А решта — все за звичайною технологією. Майже як із каменем, відсікаючи зайве. Брати-близнюки Єгор та Микита Зігура пояснили, що у всіх є свої особливості. Наприклад, вони звикли працювати з глиною та пластиліном і вирішили для своєї скульптури взяти глинистий пісок. Виглядає їхній «Гірський пастух» (фігура у вигляді голови з сопілкою) і справді не зовсім пісковим. «Та ні, нічого в пісок не додавали, просто постійно ущільнювали водою. «Ловкость рук и никакого мошенничества», — розповідає Микита напівобернувшись і наводячи останні штрихи. Майбутнього архітектора зрозуміти можна, адже підчищає він не аби кого, а... самого себе. Микита і Єгор створили з піску свій точний автопортрет. До речі, спочатку, коли ще не була готова нижня частина обличчя з борідкою, всі приймали скульптуру за зображення Руслани. За такий же кирпатий ніс та довге волосся. «Яка мета? Виграти конкурс, звичайно». І справді, їхня двометрова голова заслуговувала на це. З усмішками фотографувалися глядачі біля піскових фігур Бівіса і Батхеда, які зазвичай дивляться по телевізору «МTV». «Зіркові хлопчики» єдині на пляжі були покриті фарбою і мали насправді мальовничий вигляд.

Китайські учасники вирішили внести в конкурс суто молодіжні мотиви. Їхній «Китайський dj» з величезними руками на вертушці особливо до вподоби молоді. Інші учасники взагалі створили пам'ятник вертушці, вже без ді-джея. До речі, деякі автори все- таки додавали в пісок клейкий розчин, інші — навпаки створювали свої монументи із звичайного, не збагаченого глиною піску. Втім, незважаючи на безліч пропозицій та оригінальність рішень, перемогла скульптура, присвячена Руслані. А що, хтось сумнівався? «Дикі» вовки, які підтримують над головою емблему «Євробачення» та Руслани, справді були цього гідні. Автори Людмила Мисько, Тетяна Дреєва і Тетяна Ільїна працювали над триметровою композицією п'ять днів. Самій Руслані робота, присвячена їй, була дуже приємною. Вона з задоволенням позувала перед вовками і роздавала автографи. За традицією, головою журі став відомий архітектор Олег Пінчук. А головним критерієм перемоги тріо дівчат стала висока виконавська майстерність і збереження естетики «Євробачення». Скульп тури, якщо не підведе погода, будуть в експозиції до завершення пісенного конкурсу. Побачити і сфотографуватися на їхньому фоні можна безкоштовно.