Де та точка, в яку ми хочемо прийти?

Арт-проект Forbes «Нова українська мрія» задав учасникам вернісажу — сучасним українським художникам, арт-діячам та колекціонерам гостру тему: «Усі говорять про те, що Україна обрала новий шлях розвитку. Це добре. Але де та точка, в яку ми хочемо прийти? Що є новою українською мрією»? На думку Михайла Котова, «творчі люди з їхнім загостреним відчуттям є провісниками всього нового і можуть через художні образи передати настрої в суспільстві і показати простір варіантів».

У арт-проекті «Нова українська мрія» взяли участь: Арсен Савадов, Василь Цаголов, Олег Тістол, Олексій Сай, Ігор Гусєв, Максим Мамсиков, Олександр Ройтбурд, Ілля Чичкан, Мирослав Вайда та ін. Експозиція презентує твори понад сорока авторів, з різних регіонів, як добре відомих майстрів, так і молоді. Кожен продемонстрував свій світогляд, створивши роботу в своєму стилі і в тому матеріалі, в якому авторська ідея знаходить найбільш ефектне звучання.

ІНСТАЛЯЦІЯ ОЛЕКСІЯ САЯ «ГРАБЛІ»

Аналізуючи виставку загалом, можна зазначити, що всі роботи умовно підтримують три основні тематичні лінії: Україна в контексті об’єднання з Євросоюзом, внутрішні економічні проблеми в країні, війна і відокремлення Криму. Найактуальніші наразі теми художники розкривають у зрізі, нетиповому для констатації фактів, так добре знайомої всім нам за телерепортажами і публікаціями у ЗМІ. У творчій інтерпретації багато явищ здаються значно глибшими, драматичнішими чи іронічнішими.

АНАТОЛІЙ ГАНКЕВИЧ. «ЛАСТІВЧИНЕ ГНІЗДО»

На вході до виставкового залу «Мистецького Арсеналу» глядача зустрічає сотня розкиданих вістрям догори грабель як чітке й переконливе попередження про циклічність помилок, що повторюються. Олексій Сай, автор інсталяції пояснює свою ідею так: «Ця робота про поточну ситуацію в Україні — усі люди мріють про майбутнє, але й забувають про те, що граблі підстерігають скрізь. Мріяти не шкідливо, але треба бути вдумливим». «Граблі» з перших кроків готують вразливого глядача до прогулянки експозицією, присвяченою контрасту реальності і мрії.

У картині Максима Мамсикова «Морський бій» на тлі чудової блакиті неба і шикарного круїзного лайнера, спускаються озброєні військові парашутисти, руйнуючи солодку атмосферу безтурботного літнього відпочинку. Цю тему продовжує відео «Міражі» Стаса Волязловського і Семена Храмцова, що демонструє знайому всім нам кримську набережну з відпочивальниками і «примарами» культових туристичних пам’яток, що ненав’язливо виникають і тануть, бо стали тепер недоступними через анексію Криму. Анатолій Ганкевич намалював у своїй мозаїчній манері дівчину, що стрибає ластівкою з прямовисної скелі на тлі «Ластівчиного гнізда», яка сприймається глядачем як певний символ масового стрибка у прірву невідомого майбутнього.

Узагальнену метафору нинішнього хаосу показав у «Космічній одісеї» Василь Цаголов: «Будинки, що летять у небі — це символ роз’єднаності, проте не в її негативному аспекті «моя хата скраю».  Вона свідчить про свідомий вибір кожною людиною індивідуалізму і антиглобалізму. На картині змальовано все, що нас оточує, на прикладі маленького села. Я не писав цю картину спеціально для «Нової української мрії», вона вже виставлялася торік у Saatchi & Saatchi — не думаю, що вона якось відображує мрію, радше — реальність».

Про двоїсту природу мрії, яка  може бути стартом для змін, а може застигнути у стані нездійсненої теорії — робота Мирослава Вайди «Квазар».

— Я створив алегорію мрії як чогось недосяжного, непізнаного і прекрасного, — розповів М. ВАЙДА. — Ця ідея визрівала досить довго і виражає моє, можливо, дитяче бачення того, що за горизонтом. Мрія — це завжди те, до чого потрібно тягнутися навшпиньки. Її можна втілити, але тоді має з’являтися нова, адже втілена мрія швидко стає буденністю. Я мрію про те, аби в країні, де я живу і для якої працюю, у творців було більше можливостей для реалізації. Реалізація не повинна бути дуже легкою, просто — вона має бути можливою.

Вдумливий аналітик зрозуміє, що мрія як певний камертон, що дає змогу почути чисту ноту і виявити очевидну фальш, — корисна знахідка для креативного аналізу сучасності. Зауважимо, що велика частина показаних на виставці робіт створювалася не 2014 року, а впродовж кількох попередніх років. Тому можна сміливо стверджувати, що тут показано не миттєвий зліпок теперішнього моменту тієї української дійсності, в якій ми сьогодні живемо, разом з її надіями, утопіями, і очевидними фактами.

У рамках арт-проекту «Нова українська мрія» (протягом всього часу роботи виставки) за підтримки Української Біржі Добродійності триває збір коштів для транзитного центру у Дніпропетровську для переселенців зі Сходу України. Усі зібрані кошти підуть на розміщення переселенців з дітьми у центрі, їхнього харчування та забезпечення предметами першої потреби.