Дрогобич — фестивальне місто

Нині далеко не кожне місто з населенням близько 100 тисяч жителів може похвалитися двома потужними фестивалями. Один із них — Міжнародний фестиваль Бруно Шульца, хоч і порівняно молодий (2008 року відбувся в нашому місті втретє), проте він вже має чисельних прихильників і власні традиції. І не тільки «сприяє інтеграції України в європейський культурний простір», є своєрідною міжнародною візитівкою Дрогобича, але й виконує суспільно-громадську місію — привчає мешканців міста до шанобливого й толерантного ставлення до неоднозначної, бентежної, трагічної та все ж «геніальної епохи» митця. Фестиваль української музики «Струни душі нашої», на перший погляд, видається значно скромнішим, однак він покликаний знайомити з надбаннями української композиторської творчості та виконавської майстерності. Цей фестиваль до певної міри заміняє відсутню в місті філармонію. Автором ідеї й незмінним організатором «Струн душі нашої» є Володимир Грабовський — викладач Дрогобицького державного музичного училища ім. В. Барвінського, член Національної спілки композиторів і голова Дрогобицької організації НСКУ.

— Як виникла ідея проводити всеукраїнський музичний фестиваль у провінційному, здавалося б, місті?

— Кожна країна виробила свою фестивальну традицію, і це пов’язано зі збереженням і плеканням національної музичної спадщини. Сьогодні важко собі уявити європейське місто без бодай одного фестивалю, який періодично в ньому відбувається. Бувають фестивалі симфонічної, камерної, вокальної музики, бувають монографічні, тобто присвячені творчості одного композитора, бувають фестивалі етнографічно спрямовані, є фестивалі сучасної і старовинної музики, є фестивалі авторської пісні — таке різнобарв’я фестивальної палітри спонукає кожного, хто хоче проводити фестиваль, до чіткого усвідомлення своєї концепції згідно з публічними потребами. Скажімо, в сусідніх Польщі, Словаччині та Угорщині майже кожне місто має свій музичний фестиваль. Більше того, українські музиканти є частими і бажаними гостями на цих фестивалях. Я сам, на запрошення моїх друзів і колег, часто брав участь у таких музичних імпрезах і бачив, наскільки велику роль відіграють вони в культурному житті європейських міст, і великих, і малих. Тож ідея організувати музичне свято в рідному місті виникла закономірно, і перший музичний фестиваль «Струни душі нашої» відбувся вже 1993 року.

— Він задумувався як фестиваль української музики?

— Ідея на початку полягала в тому, щоб показати й маловідомі сторінки української музичної класики ХХ століття, яка так довго була під забороною з різних причин, й авангардні пошуки наших молодих композиторів. Згодом концепція фестивалю органічно поєднала в собі як композиторський, так і виконавський ракурси. Більше того, у фестивалях у Дрогобичі брали участь і польські музиканти, але завжди, прямо чи опосередковано, фестиваль служить українській музичній культурі у всій її багатовимірності. От, наприклад, у чудовому виконанні української піаністки Анастасії ван Проєн із Полтавської філармонії цього разу прозвучав тільки один твір українського автора «Бурлеска» М. Скорика, але це був пречудовий концерт нашої сучасниці, співвітчизниці, прекрасного музиканта! Я думаю, що й композитори, й виконавці — це наші національні скарби, їх треба усіляко підтримувати і плекати, особливо сьогодні. Тож українська музика — це дуже широке поняття.

— А чи є вже якісь усталені традиції фестивалю?

— На першому фестивальному концерті, який відбувається в Катедральному храмі Пресвятої Трійці, завжди звучить духовна музика. На початку це не зовсім адекватно сприймалося, але згодом і церква, і публіка звикли до такої форми презентації, тож це завжди є зворушлива подія, яка збирає довкола себе численну аудиторію і прекрасних виконавців: хорові капели Дрогобича (чоловічий муніципальний хор «Боян Дрогобицький», молодіжний хор «Відлуння», камерний муніципальний хор «Легенда» та інші). Крім того, майже кожний фестиваль присвячено тим чи іншим ювілейним датам. Так, минулого року фестиваль проходив під знаком творчості Богдани Фільц — звучали її твори в низці концертів, відбулася творча зустріч із композиторкою, пройшла наукова конференція. Між іншим, тоді ж ми організували цікаві концерти Б.Фільц у рамках фестивалю в Долині, Калуші, Стрию. Нині фестиваль охопив кілька таких знаменних подій. До 120-ліття Василя Барвінського нам вдалося організувати наукову конференцію за участю провідних музикознавців Львова, Тернополя, Івано-Франківська, Києва. Твори композитора звучали у кількох концертах у виконанні дрогобицьких музикантів, студентів; не оминув увагою фестиваль і ювілейних дат наших славетних сучасників Мирослава Скорика та Геннадія Ляшенка. Звучала їхня фортепіанна, камерно-інструментальна музика у виконанні львівських і дрогобицьких музикантів, презентувалися нові нотні видання. Між іншим, у Дрогобичі відбулася прем’єра твору Г. Ляшенка «...І дзвону дивного звучання, і тріпотіння листя на вітру...» у виконанні відомого фортепіанного дуету О. Німилович та У. Молчко (м. Дрогобич).