Еліксир здоров’я — поезія

Люди, які люблять поезію й запам’ятовують вірші, навіть не підозрюють, що тим самим зміцнюють своє здоров’я! На підставі досліджень вчені довели, що, починаючи з дитячих років зубрити вірші, ми робимо неоціненний внесок до свого емоційного та фізичного самопочуття в зрілому віці.

Процес запам’ятовування ліричних віршів підвищує градус самооцінки й змушує дівчину почуватися впевненішою в собі, повідомляється на сайті healthcanal.com. Доктор Клара Ретбон зі школи психології та клінічної лінгвістики університету в Редінге й доктор Абігайл Вільямс із кафедри англійської мови Оксфордського університету в один голос твердять, що поезія — це еліксир здоров’я.

Погляд двох філологів базується на нещодавно проведеному опитуванні, метою якого було встановити, як поезія впливає на людину. Серед дівчат і хлопців у Великобританії провели опитування: чи знають вони певний вірш, коли й ким його було написано, а також — в якому віці вони вперше з ним ознайомилися?

У більшості випадків у пам’яті молоді залишилися лише ті ліричні рядки, які вони заучували напам’ять у дитинстві. На думку фахівців, даремно окремих школярів і студентів обзивають зубрилами, бо зубріння — теж творчий процес.

Вірші, які ми заучуємо напам’ять або зубримо, значною мірою впливають на наше емоційне самопочуття й, як наслідок, привносять до нашого життя душевну рівновагу та комфорт, чого не можна домогтися, якщо не вивчаєш напам’ять вірші.

Надалі передбачається досліджувати всі терапевтичні можливості ліричної поезії, особливо у взаємодії з пацієнтами, які страждають від хвороби Альцгеймера. Як відомо, той, хто слабує на хворобу Альцгеймера, може забувати імена, але ці люди запам’ятовують окремі поетичні рядки, які вони вивчали напам’ять, коли їм було років із десять, і частенько ці віршовані рядки пов’язані зі щасливими спогадами дитинства, які, в свою чергу, також сприяють поліпшенню настрою.

У багатьох дослідженнях і працях із психології звертається увага на зменшення з віком обсягу нової інформації, яка запам’ятовується. Це пов’язано, перш за все, з віковим послабленням дофамінергічної функції мозку. Першим вікову динаміку спогадів описав Френсіс Гальтон (його ім’я добре знане тими, хто вивчав теорію ймовірності, використовуючи «дошку Гальтона» — простий демонстраційний пристрій, який ілюструє виникнення нормального розподілу як результату дії великого числа незалежних впливів).

«Я повільно йшов Пол-Молом, алеєю завдовжки 450 ярдів (411,5 метра), і весь цей час уважно розглядав кожен черговий об’єкт, який притягував погляд, дозволяючи моїй увазі зупинятися на ньому доти, доки не виникали одна-дві думки, які асоціюються з цим об’єктом, які я подумки фіксував».

Учений виявив, що близько 40% спогадів стосувалися дитинства та юності, приблизно 45% — зрілості й 15% класифікувалися ним як нещодавні. Окрім того, й до ворожки не потрібно ходити чи до психологів, щоб збагнути, що запам’ятовування віршів — це чудовий спосіб розвинути в дитини усне мовлення, пам’ять і уяву. Всі пам’ятають народну мудрість: «Повторення — мати навчання!» А що таке повторення, як не (те ж таки!) зубріння? Загалом, все принесене нам сучасною наукою було відомо здавна. Можливо, наші бабусі й дідусі й не оперували складними поняттями мовознавства та психології, але вірші своїм діткам і внучатам читали!