Канон краси від Бонапарта

«День» далі мандрує музеями. Сьогодні — розповідь про бібліотечну шафу часів полководця і державного діяча, який заклав підвалини сучасної французької держави та є одним із найвидатніших діячів у історії Заходу, — Наполеона І Бонапарта (1769—1821).

Експонат, про який ітиметься, є в постійній експозиції Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України.

«Бажаючи надати своєму пануванню ореола слави античних імператорів, Наполеон вимагав від мистецтва репрезентативності, урочистості, помпезності і суворого дотримання античних форм — як найвищого канону краси, — говорить завідувач експозиційного сектору МЕХП Андрій КОЛОТАЙ. — Так народився новий стиль — ампір. Це небанальний стиль, який ніколи не виходить з моди. Можливо, комусь він видається занадто помпезним чи дуже претензійним, але, як на мене, є надзвичайно вишуканим». 

За словами Андрія Колотая, у меблярстві того часу з’являється багато декоративних елементів у вигляді фігурних зображень, символів та атрибутів влади. Типовими є зображення крилатих ангелів, сфінксів, химер, імператорських орлів, рогів достатку.

В орнаментиці і прикрасах відчувається вплив не лише Греції і Риму, а й Єгипту, що було пов’язано з походами Наполеона Бонапарта в Африку.

Стали популярними й архітектурні форми і декор Стародавнього Єгипту. З’являються фігури сфінксів, грифонів. Загальне трактування предметів набуває монументальності й урочистості.

«Бібліотечну шафу нашої постійної експозиції прикрашають ошатні статичні пози двох «єгиптянок», які позичено від зображень фараонів Старого царства, — розповідає Андрій Колотай. — Фігури стилізовані під скульптуру Давнього Єгипту. Завершується шафа типовим єгипетським карнизом, на якому по центру зображений крилатий Змій-Урей, символ єгипетських фараонів».

Музейник зазначає, що новий стиль існував упродовж усієї першої третини XIX століття, а часи його розквіту припадають на 1804—1812 роки і пов’язані з успіхами імперії при Наполеоні. 

Експонат Музей етнографії успадкував від свого попередника — Міського промислового музею, заснованого 1874 року.

І насамкінець трохи власної розвідки. Копати то копати!

Історики мистецтва говорять про те, що Наполеон Бонапарт подарував своє ім’я не просто стилю, а цілому напряму в мистецтві, і все завдяки своєму величезному впливу на формування тогочасних смаків. Цікавився розвитком мануфактур французького текстилю, порцеляни і меблів, всіляко сприяючи збільшенню обсягів виробництва. Також не випускав з поля зору інші галузі мистецтва. І все заради прославляння правління імператора.

Революційні завоювання знайшли відображення в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві й рясніли фігурами Слави і Перемоги. Античні форми й орнаменти, які вже траплялися у стилі епохи Людовика XVI, змішувалися з імперськими символами Наполеона, включаючи зображення бджоли, літери N у лавровому вінку, зірки й орла, ще — екзотичних мотивів у вигляді ієрогліфічного письма, привезеного з єгипетської кампанії. Улюбленими персонажами імператриці Жозефіни були лебеді, які прикрасили тогочасні крісла, кушетки, колиски, штори, килими, порцеляну...

Найвпливовішими персонажами в галузі декорування і дизайну меблів у стилі ампір були Чарльз Персьє і П’єр-Франсуа-Леонар Фонтен, які мали в обов’язку оновлення інтер’єрів Лувра, Мальмезона, Фонтебло та інших резиденцій Бонапарта та Жозефіни. Ці майстри не лише сприяли розвитку такого напряму в мистецтві, а й створювали праці, які стали важливими підручниками-посібниками щодо ампіру. 

Загалом меблі в цьому стилі вирізнялися чіткими геометричними лініями і прикрашалися міфологічними та історичними фігурками з латуні та позолоченої бронзи. Завдяки досвідченому майстру П’єру-Філіпу Томіру, який робив бронзові кріплення, ці елементи, й оздоби зокрема, швидко зажили слави.

Імперський стиль робив ще елегантнішими сервізи, коштовності й табакерки, виконані з дорогоцінних металів відомими французькими майстрами.

На початку XIX століття всі королівські і царські двори Європи схвально сприйняли й перейняли ампір. Десь, зокрема, в Росії, цей стиль став основним. Десь, як у Німеччині та Австрії, він співіснував зі стилем бідермейєр. А в Англії став відомим як стиль регентства.

То ходіть до музеїв — дізнавайтеся і розвивайтеся. І читайте газету «День» — маємо чим зацікавити і здивувати. А головне — заохотимо «глибоко копати». Щоби знати!