Коштовна краса
В галереї «Грифон» відкрилася виставка робіт відомих київських емальєрів Тетяни та Сергія Колечків. Коштовна краса цього старовинного, надскладного і напрочуд витонченого мистецтва наповнюється у творчості художників-подружжя сучасним звучанням, стаючи водночас і нагадуванням, і закликом.
Роботи Тетяни Колечко можуть видатися більш — у хорошому значенні цього слова — традиційними. Їх зв’язок зі славним минулим емалевого мистецтва, особливо з Візантією та Київською Руссю, не те щоб міцніший, але ясніший. Тут обов’язковим є сюжет, тобто подія, тобто чудо. Чудо це «намальоване» тонкими золотими лініями і розфарбоване тими бездоганно-чистими й ніжними фарбами, що існують, мабуть, тільки в емалях. Чудо, як йому й личить, чудове. Але при цьому воно — не стільки потрясіння, скільки відкриття, пізнавання, можливе в буденній реальності. Звичайно, «Створення птаха» — мудра і трохи сумна казка, а «Святкові дзвони» можливі тільки в свято, але поруч із ними (більше того — рівним їм) виявляється домашнє прозріння «Кольорових скелець» (щось на зразок пам’ятного ще з дитинства «Дивлюсь у стіколечко зеленого кольору, і відразу зима перетворюється на літо!») Взагалі, в чудесах Тетяни Колечко за всієї їх дивовижної краси та урочистої значущості завжди є щось «домашнє». Це світ, довірений «Ангелам-охоронцям». У ньому не тільки радісно, але й спокійно. Можливо, саме тому грізне для багатьох (у тому числі й для багатьох художників) згортання неба в сувій називається тут «Початок».
Емалі Сергія Колечка, якщо можна так висловитися, більш мальовничі. Колір у них важливий — до самодостатності, часом навіть здається — до самостійності. Звичайно, це насамперед досягнуте враження, можна навіть сказати — вірний і математично точний розрахунок. Зрештою, емаль — не акварель, де можлива імпровізація, а напружений «поєдинок з вогнем», де навіть не помилка, а найменший прорахунок може обернутися катастрофою. І все- таки роботи Сергія Колечка — інше. Вони — не оповіді, а скоріше, роздуми. Їх уявна безсюжетність насправді — кристал, що міниться безліччю граней, кожен з яких — враження, настрій, асоціація, зрештою — думка. Емаль раптом виявляється технікою, прийнятною не тільки для «Пейзажів», але й для «Дорожніх замальовок». Проте справа не в тому, що ці «Дорожні замальовки» (виконані в емалі) узагальнюються або перетворюються на щось більш значуще, але — в результаті — самі цим значущим виявляються — «Часом цвітіння», наприклад.
