Костюмований ювілей
Коридор артистичного столичного ресторану «Війна і мир» прикрашають любительські фотографії аматорського стриптизу у виконанні персонажів київської богеми, які не вирізняються пропорціями Аполлона. А от свою річницю популярний заклад відзначив зовсім не грою в роздягання. Навпаки, серед справжнього стовпотворіння строкатих і модних гостей ходили ще й стафажні постаті у вбранні історичних героїв громіздкого твору графа Льва Толстого.
Найлегше було впізнати Кутузова — по чорній пов’язці на оці. А Наполеон був схожим скоріше на персонажа російських лубків, аніж на героя полотен Давіда або, тим більше, Енгра. Утім, лубок — частина візуальної концепції «Війни і миру», як і його самоідентифікація — «трактир».
Офіціанти вирядилися гусарами, але зовсім не задерикуватими й ніскільки не брутальними. Навпаки, послужливі до улесливості, неначе придворні гвардійці веселої імператриці Єлизавети Петрівни.
Гості прибували невпинно протягом трьох годин. Серед них вирізнялися модний художник і ловелас Ілля Чичкан зі зграйкою супутниць-поклонниць, хлопці з найпопулярнішої сьогодні української групи «Океан Ельзи» у вбранні з душком епохи «диско». Фрагментарно були представлені групи «Грін Грей», «Брати Карамазови», «Чотири королі».
Шампанське подавали в алюмінієвих кухлях — данина пам’яті похідним умовам зими 1812-го, яка видалася французам надто холодною. Такі порції дуже сподобалися гостям, а для деяких стали останнім аргументом, що підштовхнув їх узяти участь у конкурсі караоке. Пісні співали радянські, їхні тексти бажаючим роздавала екс-телеведуча, а нині МС — розповніла Слава Фролова. Найяскравіше враження справляли, однак, не веселий виск дівчат-виконавиць, які надто старалися, а акомпанемент — цілий духовий оркестр пожежників, які блищали касками. Крім того, гості заповнили анкети членів клубу «Війна і мир», змогли взяти участь у пивному конкурсі і спробувати свої сили в малярській творчості. На великому полотні будь- хто міг залишити барвистий мазок, а те, що вийшло в результаті, назвали картиною «Війна і мир. Рік перший».
Головною стравою вечірки став баранчик, смажений на рожні, який був виставлений у дворі. За апетитним процесом його приготування гості спостерігали з неприхованим пожвавленням. Тости за процвітання закладу-іменинника чергувалися з розмовами про терористичні акти в США та з історичними алюзіями. Любителі порозумувати згадували, що Наполеон обіцяв Росії визволення із кріпацтва, але патріоти «православ’я й самодержавства» віддали перевагу звичному рабству над незрозумілими визволителями. І розмірковували, що було б, якби не спалив Кутузов Москву. Може, й руйнування в Нью- Йорку тоді б не було, ось тільки все це — порожні балачки, вони ж — світські бесіди.
