Купіть лагідного вовкодава!

Отримати звання кращого в породі дано не кожному псу. Залежить це насамперед від родоводу — кращими можуть стати лише ті, чий родовід відповідає стандартам Міжнародної кінологічної федерації. Це обов’язкова, але не достатня умова. Породистий пес із самого народження вимагає ретельного догляду та значних капіталовкладень, таких як витрати на дресирувальника, спеціальне харчування та режим, щоденний догляд та сила-силенна собачої косметики й «біжутерії»: повідків, нашийників, костюмів, шпильок, гребінців, іграшок. Попри всі труднощі, багато вирішують завести собаку, і породистий вихованець є мало не в кожного третього українця. Це довели й міжнародні виставки «Україна-2006» та «Кубок мера Києва-2006», що відбулися під час вихідних у Києві.

«Ви де живете? У квартирі? Ну, нічого, він і в квартирі добре почувається», — сказав мені господар ірландського вовкодава — величезного білого «теляти», якого й руками не обхопиш. Вовкодави в Україні — рідкість, мода на бійцівські породи вже минула, і таких не розводять навіть у розплідниках. Утім, замовити породистого друга сім’ї можна й з-за кордону, були б гроші. Наприклад, мініатюрних чихуа-хуа в Україні розводять головним чином у Криму, і коштує трикілограмове щеня не менше 250 доларів. Популярні в Україні лабрадори з родоводом можуть коштувати і 600 у.о., а ціни на вперше представлених ландзира, леонбергера, піренейського гірського собаку або керн-тер’єра зашкалюють далеко за тисячу. Популярного бульдога можна купити й за 500 гривень.

Цього року у виставці взяли участь майже дві тисячі собак 141 породи з Білорусі, Німеччини, Голландії, Іспанії, Італії, Молдови, США, України, Росії та країн Прибалтики. Якщо кілька років тому для виставки вистачало семи-десяти рингів, то тепер кількість конкурсних подіумів перевалила за два десятки. Найдовше змагатися довелося доберманам, чорним російським тер’єрам, цверг шнауцерам, золотистим ретриверам і мопсам — представників цих порід на виставці виявилося понад п’ять десятків. Уперше на ринг вийшли нова скотіа дак тулін ретривер, великий і малий вендейський бассет грифони, словенський копов, американський голий тер’єр, а також представники рідкісних порід: чеськословенський вовчий собака, піренейський мастиф, лейкленд тер’єр, ягдтер’єр, бішон гаванез, веймаранер й інші. Поки господарі спостерігали за успіхами конкурентів, бігали в пошуках кращого корму, нескінченно причісували улюбленців і явно нервували, самі конкурсанти мирно відлежувалися в тіні та старалися не привертати до себе уваги. Невтаємниченому в «справи собачі» мало що могли сказати біг по колу або здатність собаки стояти кілька хвилин із високо піднятою головою. Утім, сторонніх глядачів було мало, головним чином у пошуках вихованця на продаж приходили сімейні пари з дітьми. Поки дорослі собаки чекали своєї черги, малюки в клітках тужливо скавчали від спеки або спали.

Ще довго після конкурсів навколо павільйонів чулося заливчасте собаче гавкання. Мою увагу привернули два великі кошлаті собаки, які разом із господарем сховалися під ялинами. Коли я підійшла ближче, один собака встав і навіть дозволив себе погладити. Як же все-таки важко утримувати в будинку одразу двох великих собак, якщо в багатьох бракує сміливості завести навіть хом’ячка? «Зовсім не важко, — відповів господар. — Вони в мене дуже лагідні, добрі й товариські, і, запевняю вас, задоволення мати в будинку таких друзів набагато дорожче за ті кошти, які я на них витрачаю».