«Модернізована» стародавня церква

На початку липня цього року наша газета писала («День» №117-118 від 6 — 7 липня) про те, як у селі Хорів Рівненської області парафіяни вирішили розібрати мур XVIII століття, яким обгороджена церква, і збудувати на його місці нову огорожу. Подібна ситуація сталася й у селі Зубарі Ізяславського району Хмельницької області. Релігійна громада, яка опікується церквою святого Стефана, що її було збудовано у XVIII столітті, замінила автентичні дерев’яні двері на сучасні броньовані, вставила металопластикові вікна, а верх храму — баню з підбанником — обшила яскравим металопрофілем. Фото спотвореної сакральної пам’ятки дерев’яного будівництва цими днями виставив у Facebook керівник громадської організації «Товариство культурної спадщини «Заслав’є» Володимир ФЕДОТОВ, чим спричинив чималий резонанс, бо випадки «модернізації» старовинних храмів в Україні не поодинокі.

«Церква святого Стефана в Зубарях є традиційною для волинської школи тризрубною конструкцією з однією банею. Її було збудовано 1791 року коштом зубарівського греко-католицького парафіянина Іванюка. Пережила століття російського панування на Волині та десятиліття комуністичного мракобісся. Доки цього літа не було спотворено вхід до святині та її верх — оригінальну голівку з кованим хрестом було демонтовано, натомість на бані встановлено непропорційну вкриту «золотом» «цибулину» в московитському стилі. І це непоодинокий випадок спотворення української народної сакральної архітектури на Волині. Гадаю, всі ці роботи координуються й забезпечуються із відомого центру — Почаївської лаври, — коментує Володимир Федотов. — Церква досі не внесена до реєстру пам’яток архітектури, і це відверта бездіяльність, хоча невідомо, чи це реально захистило б пам’ятку від вандалів. У державній системі охорони пам’яток спостерігається період розпаду ще з 1991 року. Такі взірці, як Зубарівська церква, мають бути визначені як пріоритетні для збереження, з огляду на їхню історичну, мистецьку, архітектурну цінність, матеріал, з якого вони збудовані. Проте, очевидно, у чиновників інші пріоритети. На сьогодні в Хмельницькій області залишилося не так багато взірців українського народного сакрального будівництва, хоча вони різного ступеня збереження автентичності, їх можна перелічити на пальцях обох рук. Один із них — у Зубарях — уже спотворено».

«ЯКЩО ВЛАДА НЕ ДУМАЄ, НЕ ЗАВАЖАЙТЕ ЛЮДЯМ»

«Не спотворено, а підремонтовано», — каже отець Микола Панчук. І одразу ставить риторичне запитання: «Якщо це сакральна пам’ятка, то чому ж на її утримання ніхто не надає коштів?!» Церква святого Стефана останніми роками перебуває на балансі релігійної громади, тобто опікуються нею парафіяни. Вони і гроші на її утримання збирають, і визначають, що, як і де робити. Цього літа самотужки зібрали кошти на те, щоб замінити вікна, двері, відремонтувати покрівлю. Жодної копійки влада не вклала у реставрацію дерев’яної старовинної церкви, каже священик, хоч церква — єдине місце в селі, де збираються люди, бо й досі правиться по неділях і на свята.

«Якщо за п’ять років не вкласти жодної копійки у стару дерев’яну будівлю, то, як ви думаєте, вона буде стояти? Не буде! Якщо влада не думає, не заважайте людям, — сам відповідає на своє запитання священик. — Те, що люди ініціювали і зробили, це на добро. І ми ще плануємо багато чого зробити, бо нині церква потребує і внутрішнього, і зовнішнього ремонту. Так, замінили старі двері, бо через них протягало і взимку було холодно. Старі збиті десь у 1980-х роках, жодної цінності вони не мали. Хочемо перекрити повністю покрівлю. Чи церква має стояти під соломою?! Люди задоволені ремонтом. Вони вкладають кошти, вирішують, що робити. Знають, що це їхня церква».

«РЕАКЦІЯ ОДНОЗНАЧНО БУДЕ»

Заміну вікон, дверей та покрівлі храму завідувач відділу охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області Сергій ШПАКОВСЬКИЙ називає порушенням законодавства, оскільки церква святого Стефана має пам’яткоохоронний статус із 2013 року. Але через брак спеціалістів виготовлення облікової документації на будівлю буксує. Таких «свіжих» об’єктів архітектури, які необхідно паспортизувати, на Хмельниччині понад півтисячі. Відтак випадки, подібні до зубарівського, виникають час від часу в різних районах регіону.

«На сьогодні в області зареєстровано 545 щойно виявлених об’єктів за видом містобудування та архітектури. Усі вони не занесені до реєстру пам’яток, але мають пам’яткоохоронний статус відповідно до наказу управління культури і національностей Хмельницької ОДА, який датований 2013 роком. У переліку об’єктів зазначено і церкву святого Стефана в Зубарях. А це означає, що будь-які роботи слід проводити виключно за погодженням з обласним відомством. На жаль, через некомпетенцію на місцях маємо ось такі прикрі випадки й порушення, — визнає Сергій Шпаковський. — Реакція однозначно буде. Спеціаліст виїде на місце, з’ясує ситуацію і задокументує факт порушення. Очевидно, доведеться підготувати припис громаді. Це не штраф, а серйозне попередження. Наступним кроком можуть бути штрафні санкції у разі подальших порушень на об’єкті з боку громади. Усі ремонтно-реставраційні роботи на пам’ятках та об’єктах за видом архітектури й містобудування повинні виконуватися з розробленням науково-проектної документації та погодженням з органами охорони культурної спадщини».

ПАСПОРТИЗОВАНІ ЛИШЕ 30% ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Хмельниччина перебуває у п’ятірці областей за кількістю об’єктів культурної спадщини. Але з усіх видів пам’яток паспортизовані лише 30%. Проте навіть статус не рятує пам’ятки від знищення. Як зауважив у коментарі на Facebook-сторінці ГО «Заслав’є» Микола ПЕКАРСЬКИЙ (Mykola Pekarskyi), взяття під охорону того чи іншого об’єкта не означає, що він буде врятований і збережений для наступних поколінь: «Знаю історію однієї дерев’яної та дуже старої церкви, де вже давно ніхто не править жодних богослужінь, а село маленьке і розташоване осторонь основних доріг. У будівлі церкви уже провалився дах і руйнуються стіни. Я веду до того, що взяття під охорону нічого не дасть для збереження (це просто статус), бо саму будівлю потрібно брати під опіку, належно дбати про неї, проводити ремонти і т. ін. У вашому випадку добре, що є релігійна громада, яка там проводить богослужіння і слідкує за церквою: будівля храму стоятиме, вона не зникне як безіменна могила в заростях кущів. Я думаю, що відділу охорони пам’яток потрібно укласти пам’яткоохоронний договір з релігійною громадою. І храм уже не зможуть перебудовувати самочинно».