Монополія на «цифру»
На минулій нещодавно Всеукраїнській нараді операторів кабельного телебачення і телемереж її учасники намагалися вкотре привернути увагу влади до законодавчої неврегульованості в цій сфері. Кабельний бізнес у країні неоднорідний, і на цій нараді свої права відстоювали члени Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж (ВАОКТТМ), переважно представники невеликих мереж, (що складають кістяк цієї галузі в країні). До цього кола не входить (читай — протистоїть вищезазначеній асоціації) київський монополіст компанія «Воля», з якою у киян зазвичай асоціюється словосполучення «кабельний оператор».
Але не все так погано в кабельному «домі». Новим позитивним чинником став закон «Про телекомунікації», прийнятий у минулому році ВР. У ньому — основні правові віхи діяльності галузі. І головне — закріплено неможливість подвійного ліцензування, яке є найпершою годівницею для зловживань. Але більшість нормативно-правових актів суперечать один одному, і, як результат — війни з податковими органами. Без чіткої законодавчої системи, як і раніше, важко визначити правих і винуватих.
Інша важлива тема обговорень — проект закону «Про телебачення і радіомовлення», вже розглянутий у першому читанні ВР. При належному опрацюванні він повинен був створити потрібну систему координат. Але професіонали-кабельники стверджують, що прийнятий у нинішньому вигляді він обумовить прийняття несумісних рішень і навіть призведе до «паралічу державного управління галузі» (як сказано в резолюції наради). І не просто говорять, кричать про необхідність створення робочої групи з доопрацювання законопроекту. За їхньою пропозицією із законопроекту необхідно виключити положення, що суперечать Європейській конвенції про трансграничне ТБ, інакше Україна не зможе виконати свої зобов’язання в цій організації, і ввести антимонопольні обмеження на володіння кабельними мережами у великих містах. Кияни на прикладі компанії «Воля» відчули, як іноді складно мати справу з компанією-монополістом. Антимонопольний комітет насилу тримає цю проблему під контролем, адже зробити кабельний бізнес більш цивілізованим легко можна було б законодавчим шляхом. Інша небезпека монополізації — нічим не обмежена купівля українських кабельних мереж іноземцями.
Наступна пропозиція всеукраїнської наради — побудити кабельних операторів вкладати кошти в будівництво сучасних кабельних мереж. Без цього цифрове телебачення в Україні залишиться тільки в рожевих мріях. Нарешті, кабельники просять не плутати їх з телерадіоорганізаціями та не регулювати діяльність у сфері зв’язку «телевізійними» законами.
Хто ж проти цих очевидних пропозицій? Чомусь їх ігнорують голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко, заступник голови Нацради України з питань телебачення і радіомовлення Віктор Понеділко і, звичайно, керівництво компанії «Воля» (за даними голосування на «круглому столі», де й обговорювався закон «Про телебачення і радіомовлення»). Чому проти кабельний монополіст, зрозуміло. Як могутній криголам, велика компанія так чи інакше подолає всі законодавчі перепони. А дрібніші конкуренти в такій обстановці не виживуть. Але чому ж державні мужі не сприяють цивілізованому розвитку цього бізнесу та інтеграції України у світовий інформаційний простір?
Сподіваючись на краще, кабельники прийняли резолюцію, в якій закликають Держкомзв’язок, Антимонопольний комітет та інші регулюючі органи внести необхідні корективи та зробити все розумно, з урахуванням світового досвіду.
