Мова символів

У експозиційному просторі Національного музею «Київська картинна галерея» твори Михайла Врубеля вперше зустрілися з художніми роботами сучасників задля міжчасового діалогу, що покликаний виявити споконвічні інтенції художників до актуалізації мови символів.

Тож, із одного боку — твори Врубеля часів особливого «київського періоду», коли митець відчув вплив давньоруського мистецтва, з яким близько познайомився під час реставраційних робіт у Кирилівській церкві. Національний музей «Київська картинна галерея» представив, як акварелі, що перебувають у постійній експозиції музею, так і роботи з фондів.

З другого — ціла плеяда видатних сучасних українських мистців, знаних як на Батьківщині, так і в світі. Експонується понад 50 творів живопису, графіки та скульптури: Петра Бевзи, Андрія Блудова, Олега Денисенка, Романа Романишина, Володимира Бахтова, Тетяни Бахтової, Миколи Журавля, Андрія Цоя, Олексія Малих, Олексія Анда, Дмитра Грека, Петра Антипа, Єгора Зігури, Олексія Владімірова, Анатолія Фурлета, Юрія Вакуленка, Олександра Яновича, Марини Афанасьєвої. Цих мистців об’єднує звернення до багатозначності символу, завдяки чому образи набувають ознак недовимовленості й загадковості, закликають глядача до співтворчості в їх тлумаченні.

Кураторки Світлана Стоян та Олена Боримська позиціонують проект саме як спробу створити простір спілкування між митцями різних епох, яких об’єднує прагнення до створення не буквальних, проте багатозначних і утаємничених символічних образів.

Символізм помітний у європейській культурі як напрям, що спрямований на пошуки таємної ідеї, яка пронизує ввесь довколишній простір. Осягнути цю загадку земного і навіть містичного буття можливо тільки за допомогою мистецтва. Витоки символізму помічаємо ще в середньовічній іконографії, тож певна піднесеність і висока духовність є невід’ємною його складовою. У ХІХ столітті символізм у образотворчому мистецтві набув великого поширення також як своєрідна гра, адже мистці через певні візуальні коди могли зобразити будь-яку абстрактну ідею, а публіка з задоволенням шукала ці приховані змісти. Але це також напрям, який повний трагізму і філософських роздумів, адже розвивався на тлі значних суспільних потрясінь. Від жорстоких реалій революцій і війн, хвороб і лихоліть шукали порятунку в казкових і утаємничених сюжетах.

Запропонований «діалог через століття» сприймається досить контраверсійно. Так, у ніжних і делікатних акварелях Михайла Врубеля відчуваємо, як поступово з самісіньких глибин душі майстра виринає образ Демона, що згодом назавжди залишить слід в історії мистецтва. Через внутрішні переживання, втілені любов і біль генія постають містико-символічні мотиви «Надгробного плачу», «Богоматері-Оранти». Твори Врубеля звучать, як тиха лірична мелодія. Натомість сучасність лунає гучно: виразним кольором, гострими лініями, динамічними формами. Відібрані до участі у проекті твори відрізняються своєю інноваційністю, сучасними принципами візуальної подачі символічних сенсів й національною своєрідністю. І хоча кожен з представлених творів сучасних мистців є унікальним, як та творчість кожного з них, об’єднані однією темою, вони перевищують власну одиничність і постають разом як втілення вічних пошуків загадкових істин. 

«Київська картинна галерея» запрошує відвідувачів до вдумливого споглядання і пошуків власних тлумачень представлених творів до 20 жовтня.