Музика для мобільного телефону

Український телеглядач міг спостерігати за навколоєвровізійними подіями в ефірі Першого Національного через ефір різних програм — новин, ток-шоу, відеозаписів попередніх конкурсів. Тут стало очевидно, що ми маємо справу з двома типами телебачення. Перший: якості світового рівня — його пропонують європейські телевізійники. І другий: навколотусовочний та містечковий — у виконанні Національної телекомпанії. Ця «традиція» повною мірою вихлюпнулася на екрани українського глядача й під час фіналу 55-го за рахунком Міжнародного телевізійного пісенного конкурсу «Євробачення-2010», який пройшов у норвезькій столиці Осло та транслювався на Першому Національному. Минулу суботу НТКУ намагалося присвятити обговоренню «Євробачення». Для цього фахівців із Першого Національного з професійною телевізійною технікою, світлом та звуком керівництво «загнало» на малесенький другий поверх одного з київських барів — робити ТБ світового рівня. Що отримали? Тусовку! Телеканали рівня «Тусня-ТБ», звичайно, мають право на існування й точно будуть мати свого телеглядача (чи, може, двох), але до чого тут багатогодинний ефір найпотужнішої телекомпанії нашої країни? Із острахом чекаю на осінній «рестарт» «оновленого» Першого Національного...

А В ЦЕЙ ЧАС У ОСЛО...

Норвезькі телевізійники порадували європейців іронічним підходом до надскладної телевізійної події: спершу посміялися над собою та десятьма своїми поразками, далі — трохи поіронізували над гостями: ведучий перевдягався то в перуку в стилі виконавця із Сербії, то в сріблясте спіднє — як литовці, то в крильця метелика — про які співали білоруси. Такі родзинки додали дійству динаміки та атмосфери веселого свята, до якої додалася електронна графіка у вигляді чарівних літаючих кульок-молекул, які пронизували ефірний простір. Уперше телевізійники розмістили візитівки-представлення учасників прямо на відеокартинку з критої «Теленор-арени». За останні роки вперше не використовувалися відеоекрани. Уся увага в створенні видовища в кадрі була сконцентрована на потужному світлі з різних джерел та декораційних елементах у вигляді гірлянд із кульок та тканин різних фактур. Уздовж однієї зі стінок спортивної арени була вибудувана спеціальна велетенська стіна зі світлових приладів — це дозволило буквально «заливати світлом» будь-який виступ.

У сценічних номерах більшості виконавців домінували дві тенденції: багата сценографія, насичена різними хореографічними елементами з використанням спеціально виготовлених декораційних предметів і спеціально оздоблених музичних інструментів, а з іншого боку — лаконічний спів. Виконання пісень здебільшого було також у двох манерах: або потужний вокал, або спів у стилі англомовної студентської вечірки під гітару. Як показали результати голосування, перемогу здобули відвертість, простота та щирість. Ще однією помітною рисою пісенного конкурсу стало те, що цього року «сусідське голосування» спрацювало меншою мірою.

ЧОМУ НЕ СПРАЦЮВАЛА ЕКОЛОГІЧНІСТЬ?

Пані Олена Кучер (псевдо — Альоша), яка представляла Україну в Осло, вклала в свій виступ все, що змогла: енергетику, відвертість, виконавську майстерність. У одному з випусків «Щоденників Євробачення» представник євровізійної звукової команди із захватом розповів про те, що «вона весь час співає однаково». Це означає повагу до співочої майстерності виконавиці. Але дивно, що телевізійники «не змогли» коректно відобразити її виступ на телевізійному екрані — адже на сцені посеред сотень променів знаходилася всього-на-всього одна тендітна україночка... Чи зробила пані Олена все що могла? Так! Але явний «промах» із вибором пісні був прогнозований — не цікавлять Європу, скалічену кризою, інші проблеми. От і маємо від двадцяти країн (!) — нуль і десяте місце в загальному заліку. Правда, Велика Британія (нагадаю, що голосування складалося з 50% глядачів та 50% журі) виставила пані Олені 5 балів. Із точки зору подальшого шляху в світовий шоу-біз — це добрий знак.

У підсумку перемогла проста пісенька у виконанні німецької школярки Лени Меєр-Ландрут, яка набрала 246 балів. І це без навороченого костюму (лише стильна чорна коктейльна сукня), жодних хореографічних «па», декораційних елементів. Такий собі іронічний європейський дівочий привіт вітчизняному тусовочному шоу і бізу... Можливо, така простота в усьому й стала головною складовою успіху німкені?

На другій сходинці — типові представники «покоління-MTV»: поп-рок-команда з Туреччини «маNga» (170 балів). Далі дует Паула Селінг та Ові з Румунії, (162), дует із Данії «Chanee & N’evergreen» (149). Десять витрачених мільйонів забезпечили фаворитці з Азербайджану Сафурі 146 балів. А от одинокий спів із гітарою бельгійця Тома Дайса дотягнув до 143 балів. Ну і навіщо було Азербайджану ті мільйони витрачати?

До речі, про мільйони. Нове керівництво Національної телекомпанії України обіцяло публічно й зрозуміло оголосити про умови проведення Національного відбіркового туру за право представляти нашу державу на «Євробаченні-2011». Як це буде організовано? На якому творчому та інтелектуальному рівні? Чи знову тусуватимемося в загальнонаціональному ефірному «барі»?

КОМЕНТАР

Олександр ЄВТУШЕНКО, музичний критик:

— У Європи є свої види та свої плани на лауреатів. Не зважаючи на об’єктивну ситуацію та оцінки, проглядається певна логіка й у минулорічній перемозі Норвегії, й у цьогорічній — Німеччини. Кожного року перші три місця посідають країни стратегічно важливі для самого конкурсу «Євробачення». Мені це видається складною хімією. Оскільки не хочеться говорити про необ’єктивність голосування. Перше й друге місце адміністрація «Євробачення» залишає за тими країнами, в яких бачать потенціал для подальшого просування самої ідеї конкурсу в Європі. Адже «Євробачення» — це не лише яскрава телевізійна картинка, а й великий, складний бізнес. Продаються диски, символіка, багато інших супутніх товарів. Дуже важливим питанням для верхівки конкурсу є те, якою буде наступна країна, яка прийматиме конкурс. Це ні що інше, як велика політика.

На мою думку, наша Альоша виглядала цілком непогано. Разом із тим, на європейському фоні вона не стала чимось унікальним, цілком вписалася в формат «Євробачення». Я не покладав на неї особливих надій, але приємно здивований, що Україна все ж таки показала рівень.