«Натхнення дає підтримка людей»

Рустем Скибін — добре відомий в Україні майстер кримськотатарського мистецтва, зокрема кераміки, засновник студії El-Cheber. Читачам «Дня» він знайомий за багатьма публікаціями про його виставки в Криму та столиці (див., наприклад, № 120 від 12 липня 2013 року), а з цієї весни — і про його вимушений переїзд з півострова (див. «День» № 59 від 2 квітня 2014 року). А нещодавно «День» відвідав вже його київську майстерню на вул. Глибочицька, 33/37, яку Рустем відкрив нещодавно своїми зусиллями.

«Цей центр «Тамга» студії El-Cheber — наша ініціатива. Ми абсолютно самостійно за свій кошт винайняли це приміщення і зробили такий центр, в якому збираємося, зустрічаємося. Почали займатися цим ще з квітня: говорили про необхідність створення такого центру на зустрічах і в Міністерстві культури, і в КМДА. Але було складно, — розповідає Рустем. — Приміщення для «Кримського дому» на разі в аварійному стані (Кабмін 16 травня видав розпорядження про його створення як державного підприємства — Ред.). — Зараз, наскільки я знаю, там ідуть активні ремонтні роботи. Ми сподіваємося, що там для нас знайдеться місце. Але чекати не можемо. Зробили ось цю студію і громадську організацію, що об’єднує майстрів, ремісників, художників і різних людей, які пов’язані з культурою».

Звичайно, анексія Криму й вимушений переїзд вплинули на творчий настрій. «Творча майстерня El-Cheber, яка була у мене в Криму, більше уваги приділяла самому ремеслу. Ми займалися мистецтвом, збирали, опрацьовували його, проводили майстер-класи. Зараз дуже складний час, і акцент зараз потрібно робити на іншому, — розповідає майстер. — Тому я практично вже рік, з часу Майдану, до пуття не працюю — саме руками. Намагаюся трішки малювати, однак переважно ми працюємо над організацією виставок, майстер-класів, беремо участь у круглих столах. Наприклад, в нашій майстерні вже була серія благодійних майстер-класів із психологами — тими волонтерами, які допомагають у шпиталях нашим солдатам і працюють через арт-терапію, тактильні відчуття. Я їм надавав приміщення й устаткування».

Стиль авторської кераміки, створеної не в Криму, залишився традиційним. «Перші роботи, зроблені тут, — це гончарство, спільна робота з одним відомим нашим київським майстром, — говорить Рустем. — Він накрутив, оскільки у мене не було гончарного круга, а я вже зробив розпис. Зараз у мене вже є можливість крутити, ми придбали устаткування за підтримки фонду ООН, отримавши грант. Ці роботи вже навіть брали участь у всеукраїнській виставці».

Взагалі, ділиться Рустем Скибін, основна причина його перебування в столиці України — дати можливість виходу кримськотатарської культури за межі півострова. «Наша культура, й особливо образотворче мистецтво, ремесла, — передусім потерпають, коли відбуваються такі події. Ми маємо 230-річний досвід від початку першої анексії. Розуміючи все це, я прагну не повторювати помилок, які були раніше. А для цього нам потрібно нашу культуру виносити за межі Криму, щоб вона знову не була схильна до нехорошогу впливу».

Звідки сили й натхнення? Не від держави. «Від простих людей, завдяки їм відчуваєш силу й підтримку», — ділиться Рустем. «Я приїхав у березні й буквально на другий день завітав до своїх друзів, які організували ініціативу «Крим-SOS», — згадує майстер. — Я якраз повинен був привезти роботи, щоб зберегти їх, поставити під охорону й далі показувати в Україні. Два місяці я просидів в офісі цієї ініціативи волонтером у колл-центрі. Ті два місяці дали мені сили й надихнули на подальшу роботу. Наприклад, отримуєш дзвінок від 90-річної бабусі зі сходу України: «Ви тримайтеся! Я допомогти нічим не можу, але хоча б так підтримати». Таких дзвінків було багато, люди відкрито пропонували проживання, харчування, навіть готові були самі їхати й зустрічати на кордоні за необхідності».

У планах Рустема Скибіна — культурні заходи у Варшаві й Краматорську. «Запланував декілька місяців попрацювати творчо. У травні хочемо провести виставку в столичному музеї ім. Гончара на основі моєї колекції кримськотатарського мистецтва. А зараз знову писатимемо листи й спілкуватимемося з представниками віце-прем’єра з гуманітарної політики та КМДА про необхідність виділення кримськотатарського культурного центру державою. Наступного року ми задумали цей центр, його розширення, щоб у ньому частину займали наші ремісничі майстерні, в яких продовжуватиметься наш досвід, проводитимуться майстер-класи для гостей міста та киян. Це також база для проведення семінарів і майстер-класів, для запрошення майстрів з Криму, щоб вони мали можливість приїхати. Сподіваюся, що держава почне нас розуміти і знаходитиме можливості підтримки», — підсумовує Рустем. «Ми хочемо галерею. Але поки, спасибі, навіть офісні меблі нам зібрав власник цієї будівлі сам зі своїх фондів, ми їх не купували. Дякуємо простим людям».