Не спокусити, але закохатися

Дон Жуани продовжують свою переможну ходу театрами Києва. Щоправда, в двох останніх постановках про великого іспанського коханця (в Театрі на Лівому березі Дніпра та в Російській драмі), ідальго потрапив під гільйотину дегероїзації. У виставі Макса Михайліченка «Спокусити, але не закохатися» за п'єсою Едварда Радзінського Дон Жуаном стає слуга Лепорелло. У Анатолія Крима та Віталія Малахова все ще серйозніше. Драматург, а, отже, й режисер жорстоко позбавляють Дон Жуана його легендарної чоловічої гідності... «У дитинстві, коли мені було років зо два, годувальниця впустила мене в холодний струмок... природа відняла одну річ... бути коханим, чоловіком, бути батьком» — скаже на сповіді Дон Жуан, виголошуючи тим самим вирок мріям усіх жінок. На задньому плані сцени — поряд з самими хмарами раптом мляво опуститься прапор, що майорів (сценографія Сергія Шевцова). Верхній план цієї метафори дещо вульгарний, хоча й дуже смішний. У ній є щось глибше. Вмирає Дон Жуан, зникає легенда...

Дон Жуан у виконанні Миколи Рушковського витончений, благородний і харизматичний. У ньому відчувається шляхетне походження, гострота розуму. Погляд рішучий та азартний, словом, зухвалий молодий погляд завойовника жіночих сердець. Це при тому, що герою жити залишилося лише кілька годин і для Дон Жуана останнім жіночим ложем стане ложе смерті.

Слуга Дон Жуана дуже переймається. Це природно, адже потрібно ще з'ясувати, що господар заповідає своєму вірному Лепорелло. Ніби за законами оперети, комічним відображенням Дон Жуана є його слуга.

Лепорелло (Сергія Озиряного) — привабливий хитрун, який видає себе за «простачка». І, хто знає, може, всі його красномовні роздуми про спадщину — не більше ніж маска, за якою криються сльози. Лепорелло також улюбленець жінок, здається, він і сам себе вважає Дон Жуаном служниць. Але якщо для слуги важливіше фізичний вияв любові, то для пана — духовний. Чародій Дон Жуан дарував жінкам крила, щоб вони могли злетіти над побутом та суєтою. Що для цього було потрібно? Кохання. Адже це найскладніше...

Чернець Джакомо (Ахтем Сейтаблаєв), який прийшов сповідати великого грішника, виявляється палко закоханим у свою прочанку. Сцена сповіді перетворюється на словесну дуель, в якій перемогає Дон Жуан, що побачив у молодих очах знайому іскру пристрасті, а отже, й життя. Адже не випадково цей молодий чернець був єдиним, хто погодився прийти до Дон Жуана, не побоявшись підчепити «заразу перелюбства». Пишний камзол Дон Жуана (костюми Катерини Корнейчук) змінив Джакомо настільки, що Дон Жуан побачив у ньому, ніби в дзеркалі, відображення своєї молодості, своє продовження. Адже у нього ніколи не було дітей. Стоп! А ким же йому тоді доводиться Анна — дочка легендарної Донни Анни, єдиної жінки, яку не зміг забути Дон Жуан? Проте, щоб розгадати цю головоломку, потрібно подивитися виставу...

Дуже символічно, що Донну Анну-молодшу грає Наталія Доля, а у виставі «Кам'яний господар» Лесі Українки в постановці Михайла Резниковича саме вона виконує роль фатальної коханої Дон Жуана. Свою нову героїню актриса створює зовсім не схожою на владолюбну «маму». Анна, яка виросла в холодних монастирських стінах, сповнена життя й бажання кохати. Вона дуже нагадує хлопчиська-шибеника й водночас жіночна й красива. Але карма є карма. І якщо Донна Анна-старша покохала Дон Жуана, то її дочка по вуха закохалася в Казанову... Прапор знову гордо замайорів у повітрі — вітер кохання надуває вітрила...

P.S. На афіші вказано жанр вистави — комедія. Але, якщо бути точнішим і судити авторів вистави за законами, що вони самі для себе створили, я б визначила це дійство, як «високохудожній стьоб».