«Ніхто не може говорити за нього»
Iснує авангард і традиція, є революція і еволюція. Гротовський — це традиція еволюціонувати. І тому не випадково книга «Єжи Гротовський: Театр. Ритуал. Перформер» вийшла, за підтримки фондів «OST- Zug», «Відродження» та Інституту відкритого суспільства (Будапешт), у видавництві «Літопис» Центру гуманітарних досліджень Львівського держуніверситету ім. І. Франка.
По-перше, кафедра театрознавства та акторської майстерності ЛДУ, разом із групою артистів Львівського театру ім. М. Заньковецкої, добилася згоди автора на переклад його текстів як подарунок українському театру. Так що вітчизняні режисери, актори, педагоги і теоретики мистецтва матимуть унікальний навчальний посібник.
По-друге, ця книга виходить за чисто професійнi рамки. Останні роки життя, починаючи з 1985 року, Гротовський присвятив пошукові, який він назвав «Мистецтво Ритуалу». Уважний читач легко зможе виявити його глибинні зв'язки з, на перший погляд, далекою від театру логікою подій у новітній період історії, з багатьма сферами людського буття. І, виявивши, використати у особистому і суспільному житті.
По-третє, концепцію видання добре виражають слова автора: «Не хочу мати учнів. Хочу мати товаришів по зброї». І хоч важко оцінити цю книгу як бібліографічну рідкість, оскільки не вказано тираж, вона знаменна у багатьох відношеннях. До честі «Літопису», можна зауважити, що «зброєю» ця книга стала завдяки грамотності редактури і укладання, що в Україні повсюдно відмирає. Вкупі ж iз чудовим перекладом з польської усе це дає при читанні ту свободу, що співзвучна з самим духом Гротовського — діяча, мислителя, режисера, про якого Пітер Брук сказав: «Ніхто не може говорити за нього».
Окрім цього, можна додати, що ця книга добре вписується у ряд з попередніми виданнями, відображаючи у часі розвиток редакторської концепції «Літопису» і його уявлень про українського читача.
(Детально про програму видавництва «Літопис» — на сайті http://www.litopys.lviv.ua.)
