Один удома

Через епідемію грипу закрилися садки та школи. Перед батьками постало питання: чим зайняти дітей, адже багато хто з малюків боїться сам залишатися вдома без старших. Коли дорослі йдуть, дитина відчуває себе самотньою та беззахисною. Вона починає фантазувати, і звичні кімнати, речі й навіть іграшки починають оживати, стають раптом чужими й ворожими. Про те, звідки беруться дитячі страхи, кореспондентові MedPulse.ru розповіла психолог Юлія Бєлова.

— Деякі малюки, залишившись удома без мами й тата навіть удень, тремтять від страху й сидять тихенько в кріслі, доки вони не прийдуть. Інших дітей лякають портрети. Наприклад, одна одинадцятирічна дівчинка розповідала, що вона боїться плаката з Майклом Джексоном, який висить на внутрішньому боці дверей її кімнати. Якщо мама йшла з дому, а дівчинка не встигала вийти з цієї кімнати, то їй залишалося лише сидіти, стиснувшись, на канапі до приходу матері. Вона не сміла зняти плакат, або зізнатися в своїх страхах батькам — адже це вони його повісили.

Дитина відчуває себе беззахисною, якщо її, як їй здається, недостатньо люблять, часто засуджують і відкидають, залишають надовго на самоті, або з випадковими чи неприємними людьми, залишають її одну в помешканні, де по сусідству живуть люди, які часто скандалять. Навіть доросла людина з дитячими незжитими страхами іноді більше боїться залишитися одна вдома, ніж іти темною вулицею...

Для дитини присутність люблячих батьків здається міцнішим укриттям, ніж усі двері зі стальними замками. А всяке послаблення батьківського захисного поля, яке повинне надійно огортати дитину, викликає в ній тривогу й відчуття того, що небезпека, яка насувається, легко прорве тонку оболонку фізичного будинку й досягне її.

Оскільки тема захищеності будинку і страшні фантазії актуальні практично для всіх дітей певного віку, вони знаходять своє відображення в дитячому фольклорі, в традиційних страшних історіях, які усно передаються від покоління до покоління...

Як показують опитування, частіше за все діти бояться вдома стінних шаф, комірчин, камінів, антресолей, різних дверцят у стінах, незвичайних маленьких вікон, картин, плям і тріщин. Одним зі способів виведення малюка з фантазій може бути різке перемикання його уваги та фіксування на якому-небудь конкретному предметі навколишньої дійсності. Настирливо попросіть дитину щось швидко й відповідально робити, приверніть її увагу до власного тілесного «я»: «Причешися, будь ласка!»; «У тебе знову розв’язалися шнурки!»; «Йди вмийся!»; «Подивися, як лежить твій комірець!»

До речі, дитячі мандри «до рівнобіжних світів» відіграють велику роль у житті людини. Чим складніше внутрішнє життя малюка, чим вищий його інтелект, тим численніші й ширші ті грані, які він відкриває для себе як у довкіллі, так і в своїй душі.