Парад реалізму

Fine Art Ukraine існує вже три роки. За цей час його завдання не змінилося: форум є оглядом вітчизняного візуального мистецтва в усіх жанрах — живопису, графіці, скульптурі, фотографії. Центральною в цьогорічному форумі є велика експозиція під назвою «Школа», в яку ввійшли роботи знакових постатей українського мистецтва — випускників Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури України.

По суті, виставка, складена із запасників Академії, є представницькою добіркою вітчизняного реалізму за останні сто років — так, найбільш ранні роботи, вугільна графіка Олексія Шовкуненка, датовані 1910—1911 роками. Загалом, у стінах будівлі на вулиці Смирнова-Ласточкіна вчилися всі більш-менш помітні українські митці, нині визнані класиками: Тетяна Голембієвська, Сергій Григор’єв, Олександр Данченко, Василь Забашта, Віктор Зарецький, Володимир Костецький, Олександр Лопухов, Анатолій Пламеницький, Микола Стороженко, Михайло Хмелько, Тетяна Яблонська, Георгій Якутович. Про багатьох із цих художників можна писати томи досліджень.

Також, уже традиційно, основну виставку доповнює парад галерей: «15/5», «O’ART», «Pit-Art», «АРТ.ЕРІЯ», «Арт-Бульвар», «Сады Победы», «Зелена канапа», «Мистецька збірка», «Персона», в яких виставлені сучасники — Юрій Вакуленко, Ірина Вештак-Остроменська, Ольга Гребенюк, Василь Гурін, Володимир Гурін, Віктор Дейсун, Олена Дудніченко, Микола Єсипенко, Ярослав Задворний, Андрій Задорін, Володимир Заїченко, Оксана Ігнащенко, Іван Ілько, Андрій Коваленко, Ольга Ковтун, Андрій Левицький, Андрій Липовка, Жанна Олійник-Макій, Валерій Пирогов, Володимир Подлевський, Олена Придувалова, Ігор Романовський, Володимир Тарасенко, Сергій Тумасов, Андрій Цой, Владіслав Шерешевський. Тут далася взнаки певна розмитість принципів відбору, котра відчувається майже у всіх великих арт-ярмарках в «Арсеналі»: багато галерей експонують відвертий кітч, котрому місце скоріше на Андріївському, ніж на виставці рівня Fine Art Ukraine.

А втім, то більше проблема сучасного мистецтва; по суті, «Школа» — розгорнутий майстер-клас на тлі того, що показують чимало актуальних живописців. На полотнах патріархів немає сумнозвісних доярок, металургів чи вождів пролетаріату — лишень технічно бездоганні, характеристично яскраві портрети, поетичні, заворожливі пейзажі, віртуозна графіка на історичні та фольклорні теми. Те, що малювали Тетяна Яблонська, Анатолій Пламеницький, Зоя Лерман, Іван Тихий, Тетяна Голембієвська, Микола Глущенко ще у 1930—1960-ті роки, й досі виглядає свіжо, має в собі особливе внутрішнє життя, притаманне по-справжньому талановитим творам.

Серед молодших поколінь у галерейній секції, в свою чергу, хочеться виділити Владислава Шерешевського та Олену Придувалову — першого за відмінне почуття гумору і вміння створити на полотні атмосферу такого собі не надто злого сюрреалізму; Придувалова вражає останньою серією своїх урбаністичних полотен, в яких вона повністю змінила колорит і тематику: така різка трансформація властива дійсно обдарованим митцям.