Передбачувані тріумфи
Американська кіноакадемія оголосила володарів «Оскара»
«Велика ніч» в Лос-Анджелесі завершилася. Обійшлося без несподіванок. Чотири статуетки отримало «Життя Пі», по три — «Операція «Арго» і «Знедолені», а «Лінкольну» Стівена Спілберга дісталися лише дві винагороди.
85-й «Оскар» видався передбачуваним. Cюрприз лише на око — невдача «Лінкольна». Адже це історична драма, присвячена легендарному Аврааму Лінкольну, а в Америці уважні до своєї історії, особливо до періоду Громадянської війни; крім того, «Лінкольн» був лідером за кількістю номінацій (12); нарешті, Спілберг в Голлівуді — безперечний авторитет. Проте кіноакадеміки, схоже, думали насамперед про мистецтво: «Лінкольн» затягнутий, важкий щодо сценарію і режисури. Єдине, що прикрашає це втомлююче видовище — філігранна робота Деніела Дей-Льюїса в головній ролі — для актора це вже третя статуетка. Конкуренцію йому міг би скласти приголомшливий Хоакін Фенікс у драмі Пола Томаса Андерсона «Майстер», але Кіноакадемія традиційно не дуже полюбляє картини Андерсона.
Передбачуваний вердикт і в головній категорії: кращий повнометражний ігровий фільм — політичний трилер Бена Аффлека «Операція «Арго». Тріумф стрічці Аффлека пророкували з тієї миті, як стали відомі списки номінантів. Режисерські прийоми тут стандартні, акторських робіт, що запам’ятовуються, немає, але драматургія в цілому захоплює (Кріс Терріо нагороджений за адаптований сценарій), вплинув також історико-політичний чинник: сюжет про дотепну операцію прикриття, яку було проведено ЦРУ 1980 року з метою вивезення з охопленого революційним терором Ірану групи працівників посольства США, мав реальну основу. Складається враження, що американці хочуть виграти в Ірану війну хоч би на екрані; хай краще на екрані й воюють.
Звичайно, «Життя Пі» Енга Лі не повинне було залишитися без перемоги хоч би в одній категорії: барвисті спецефекти, 11 номінацій, розповідає про гармонію з природою і міжрелігійну згоду, та й полюбляють в Америці казки. В результаті дали за режисуру, операторську роботу, візуальні ефекти й саундтрек.
Як і 18 років тому, Тарантіно отримав винагороду як кращий сценарист — тоді за «Кримінальне чтиво», зараз — за «Джанго вільного». Як і три роки тому, робота у Тарантіно принесла австрійцеві Крістофу Вальцу статуетку за роль другого плану, тільки в «Безславних виродках» він грав дрібного нацистського біса, а у «Джанго» — гуманного мисливця за головами.
Мюзиклу «Знедолені» за визначенням мав дістатися «кращий звук», а нещасна, але красива Енн Хетеуей наспівала на кращу жіночу роль другого плану. Кращою головною актрисою визнали Дженніфер Лоуренс за втілення образу неосудної танцівниці в мелодрамі «Мій хлопець — псих»; позаду залишилися настільки серйозні конкурентки, як Джесіка Честейн («Ціль номер один»), Емманюель Ріва («Кохання»), Наомі Уотс («Неможливе»).
Насамкінець — найприємніше. По-перше, кращою документальною стрічкою визнали шведсько-британську «У пошуках Шугармена» (режисер Малік Бенджеллуль) — дивовижний неігровий детектив про пошуки безслідно зниклого на початку 1970-х рок-музиканта Родрігеса.
А по-друге, «Оскара» за кращий фільм іноземною мовою отримало «Кохання». За день до цього, в Парижі, шедевр австрійського режисера Міхаеля Ханеке був удостоєний п’яти премій «Сезар» — європейського аналога «Оскара». Рахуючи «Золоту пальмову гілку» і «Золотий глобус», «Кохання» тепер має всі вищі кінонагороди світу. Справжнє свято не тільки для Ханеке та його колег по знімальній групі, але й для кожного поціновувача арт-кіно.
