Полотно на... колесах
Отож, про малюнки. На автомобілях вони бувають різні. І немає тут єдиного правила. Та в одному вони подібні — барвисті, яскраві, такі, що залишаються у пам’яті. Є серед них і справжні шедеври.
В Україні мода на розмальовані автомобілі з’явилася нещодавно. Для одних це можливість виділитися, для інших — вираження свого «Я». Для художника Сергія Мерзлікіна це нове випробування, нова сторінка у житті.
Малювати він почав із дитинства. Художня студія при міському Палаці піонерів, потім — Одеське училище імені Х.Грекова (спеціальність — художник-оформлювач), а потім — Московський університет мистецтв імені Н.К.Крупської, де Сергій отримав спеціальність — станковий живопис і графіка.
Деякий час розписував церкви, оформляв кафе та бари, плавав на судні «Максим Горький». Працював сторожем. І де б не працював, чим би не займався, завжди малював. Потім був Київ і надія на тріумф. Тріумфу не вийшло. І тоді почалася проста боротьба за виживання. Малював, виставляв роботи на Андріївському узвозі, пропонував у магазини. І от одного разу до нього звернулися, щоб він підібрав колір для машини, ідентичний її рідному.
— Маляр три дні підбирав і не зміг, — говорить Сергій. — А мені і двох годин вистачило. Місяців через три я побачив оголошення: потрібен підбірник фарб для автомобілів. Тоді я ще й уявлення не мав ні про установки, ні про технології.
Два роки пропрацювавши простим маляром, я сказав собі: я все можу робити самостійно. Фарби умію змішувати, значить, умію наносити. Проте коли почав працювати професіонально, зрозумів одну річ — не знаючи всього циклу, не можна поставити крапку. Тобто, ти повинен руками все це відчути, пережити. Головне — щоб було прагнення, яке з кожним днем посилюватиметься. Не можна зупинятися на здобутому. Навіть до простої речі має бути серйозний підхід. Щоб зробити упевнений великий крок, треба навчитися робити обережні маленькі кроки.
— Сергію, ти називаєш свій стиль «депресивний аер-арт». Розкажи детальніше про нього і поясни, чому саме «депресивний»?
— Спочатку у мене був намір створювати дизайн. З цього і почав. А потім з модифікаційного живопису виникла тема «аер-арту» (повітряного мистецтва): не торкаючись поверхні руками і трафаретами, створювати зображення повітрям і фарбами. Тут немає певного способу, їх кілька. І вони ще розростатимуться і модернізуватимуться.
А депресивний... Із шокового стану може вивести тільки шок. Тобто твоя депресія вiдходить на другий план від цього шоку. Я не хочу сказати, що намалюю таке, від чого людина втрачатиме свідомість. Ні. Просто треба помітити у найбуденнішому, найпростішому щось вражаюче.
Долаючи всі перешкоди, Сергій береться за будь-яку роботу. У списках його трофеїв не лише автомобілі, а й байкерські шоломи та баки, бокові дзеркала, все, на чому він може застосувати свої професійні навички.
Я вирішив дізнатися, чи є у Києві ще десь подібні послуги. Обдзвонивши кілька відомих автосалонів, я отримав негативну відповідь. Тільки в одному мені дали телефон, за яким можна було б замовити собі малюнок. Однак і тут я вийшов знову-таки на Сергія Мерзлікіна.
— Важко, напевно, пробивати собі дорогу?
— Все залежить від твого ставлення до справи. Якщо щиро віриш у те, що робиш, тебе ніщо не зіб’є з путі. Треба йти не зупиняючись, без перепочинку. Показувати свої роботи, зустрічатися з людьми, обмінюватися думками й ідеями, виїжджати на виставки, щоб усі бачили і належно оцінювали твої роботи. Інакше те, чим я займаюся, помре. Або просто нікому не буде потрібним.
