Крізь недільне тепле марево в парку Воїнів-інтернаціоналістів на Харківському масиві почали проглядатися десятки людей і тварин. Природа зібралася, як ведеться, обливши холодною водою зіпсувати свято, але, напевно, пригадавши єсенінське про те, що не годиться братів менших бити по голові, або не до речі поливати їх опадами, тільки-но вони зібралися демонструвати свою красу (професійною мовою екстер’єр) навколишнім — зглянулася. Хмари, неохоче, зникли.

Отже, об 11.30 у парку почалася Всеукраїнська виставка собак. А у школі навпроти — котів. Коли одного з перських пухнастиків тягли в сумці, повз нього (слава Богу, не помітивши), жваво протрюхав англійський бульдог. Миле сусідство!

На шоу зібралася незчисленна кількість батьків із чадами. Одна мама, вже вкотре ловлячи за руку шестирічного синочка, застережливо сказала: «Ще раз відбіжиш, купівлю поводок і тягатиму тебе он як ту велику собаку». Дитина перелякано подивилася на дога, однакового з ним зросту.

Готувалися до виступу найзвірячіші собачари: пітбультер’єри. Немов виправдовуючи свої характеристики, один із них бежевого окрасу вчепився у власний ремінець, який теліпався в руках господаря. Власник почав розкручувати його «вертольотом» — пітбуль виявляв стійкість. Голова у нього не крутилася. Єдине, що змусило собаку розціпити щелепи — це сусід рудо-тигрової масті. Я думав вони традиційно кинуться «розбиратися». Та де там! Вони зустрілися як родичі, що не бачили один одного п’ятнадцять років. Обіймання, цілування, братання. Той хто вирішив, що вони протилежної статі — нехай розчарується відразу. Дивлячись на ці любовні вияви, я чомусь відразу пригадав нашу естраду. Вже не знаєш, що й думати?

Як завжди вразила схожість господарів і вихованців. Поруч із флегматичним бородато-волохатим художником у береті байдуже сидів, такий же волохатий і величезний різеншнауцер. Він зіграв важливу роль у наступній сцені.

Двоє невгамовних юних доберманів допитливо мотали мордами, вишукуючи кого б задерти. Потім один із них (звичайно, без мотиву й віроломно) вкусив за бік боксера, що зосереджено пускав слину. Зав’язалася бійка: два проти одного. До них приєдналися інші незадіяні «друзі людини». За десять хвилин хуліганів розтягли. Два добермани опинилися за спиною художникового різеншнауцера. І ось, коли в одного з них вже з’явився цей завзято-бандитський вираз морди (точно як у покидька, якого грав Макдауел у фільмі «Механічний апельсин»), і він уже зовсім було зібрався випробувати на міцність різеншнауцера, той відчув біотоки агресії й обернувся. Важким багатотонним поглядом він подивився на двох хлопців, що розпустувалися, породу яких так любить американська поліція. Якщо собаки вміють усміхатися — то саме це добермани і зробили. На зразок: «Розпогодилося, чи не правда?» «Правда, правда...», — спокійно відповів поглядом чорний волохатий гігант і вiдвернувся. Добермани з відчаю обгавкали болонку.

Загальну увагу привернули абсолютно незвичайні собаки. Вони були із суцільних складок. Це бойова китайська порода — шар-пей. Декілька років тому їх за рідкість було занесено до книги рекордів Гіннеса. І незважаючи на те, що становище зараз не таке катастрофічне, вартість цуценяти доходить до $1500. «А шкури у них так багато, — сказав Василь Петрович, господар незрівнянного Арнольда (майже Шварценеггера), — для того, щоб інші собаки захоплюючи її зубами, не могли дістатися до життєво важливих центрів». Василь Петрович демонстративно взяв Арні за загривок і відтягнув шкуру на півметра. «Шварценеггер» незворушно стояв на своїх чотирьох. Шкура у нього, як просторий чохол.

У перерві між собачими виступами, я пішов на котячу виставку. Котів тримали, як серйозних звірів — у клітках. Більш за все мені сподобався блакитноокий родич Рішельє (балінізійська порода). Точніше кажучи, він був сином Рішельє і Мадонни (як зазначалося в документах Норда Балі де Рішельє, який народився 16.11.93.). Це крутіше (у зірковому співвідношенні), ніж одночасно бути внуком Пугачової і сином Преснякова. Може тому люди такі мстиві. Господарка кота розповіла, що до неї спеціально прийшли дві котолюбки, ніби з метою «в’язки». Погладили його і заразили лишаєм. Увесь царський шикарний комір виліз. «Тепер я не дозволяю його гладити незнайомцям», — із гіркотою примовляла Наталя Григорівна. Людське ставлення до тварин серед людей не часто зустрінеш.

О 13.00 було проведено показові виступи міліцейських вівчарок. Професіонали! Біг «правопорушника» у ватнику, стрімка погоня (собака на напівзігнутих, притискаючись до землі, летить стрілою), стрибок, захоплення ліктя і радісне термосіння. Класна робота. Тому подвійно було цікаво подивитися на змагання.

На дівчину в зеленій куртці — господарку могутнього ротвейлера, нападали двоє «маніяків». Її ротвейлер із таким розлюченням учепився в одного з них, що абсолютно забув про іншого. Другий вже й не імітував напад, а просто спостерігав за «розтерзанням» товариша. І в цей момент із натовпу вискочив маленький безпорідний песик і кинувся його обгавкувати. Натовп вибухнув сміхом. Але який благородний вчинок! Не даремно кажуть, у дворняжок розуму більше, ніж у багатьох породистих собак. У генах — школа вулиці.

Паралельно проводився конкурс дитячого малюнка на асфальті під загальним гаслом «Хай живе мир!». Крім собак і котів діти дуже багато намалювали шикарних яхт і мерседесів. Це картинки явно нового світу. Вирізнилися із загального потоку дві роботи: одна зображала подібність Софіївського собору, а інша (досить відверта) називалася «Жінка з молодим мармуровим догом». І духовний і статевий розвиток у сучасних дiтлахiв йде космічними темпами.

На завершення хотілося б сказати, що такі заходи для городян — велике нервове розвантаження, справжній карнавал радості. І діти зайняті, і дорослі при ділі. До того ж була маса призів і нагород. Але найголовніша нагорода — заряд позитивних емоцій на місяць уперед.

№185 29.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»