«Репортери» віри приймають виклики ринку

Іван Павло II (витяги з виступів Римського папи перед журналістами).

«Я вітаю всіх журналістів світу, які присвятили себе справедливості, свободі та миру, часто приносячи на цьому шляху персональні жертви. Журналістика — то покликання, яке Церква та суспільство дуже цінують.

Сьогодні, напередодні III тисячоліття, людство зробило велетенський крок у напрямку створення глобальних інформаційних мереж, здатних миттєво передавати інформацію, ідеї, важливі наукові, комерційні, освітянські, політичні повідомлення. Ця система вже сьогодні доступна багатьом людям в їхніх домівках, у школах, на роботі; всюди, де кожен з нас може перебувати. Сидячи перед екраном і натискуючи на клавіші, людина може піднятися до висот людського генія, який перебуває десь на іншому кінці земної кулі, або спуститися на найнижчі щаблі деградації духу.

Св. Павло та св. Петро були великими «репортерами» віри на світанку християнства. Нехай їхній приклад постійно нагадує вам головний обов’язок журналіста — своєю роботою ви маєте служити моральному та духовному добру як людини, так і суспільства.

Вплив медіа на сучасний світ неможливо перебільшити — він величезний. Прихід «суспільства інформації» є реальною культурною революцією — вона зробила ЗМІ першим ареопагом (давньогрецький форум) сучасного світу, де постійно й динамічно змінюються факти, ідеї, цінності. Через ЗМІ люди вступають у контакти з іншими людьми та подіями, формують свої думки про світ, у якому живуть, формують своє розуміння сенсу життя. Для багатьох сучасних людей досвід життя став, значною мірою, досвідом медіа.

Велике благо й велике зло пов’язані з використанням медіа. Хоча ми часто кажемо «медіа роблять це або це», вони не є якоюсь сліпою силою, що перебуває поза межами людського контролю. Навіть тоді, коли комунікаційні процеси призводять до непередбачених наслідків. Попри майже необмежені можливості сучасних ЗМІ, вони є і завжди залишаться тільки інструментом, який можна використати як для добра, так і для зла. Вибір між тим і тим залишається за нами.

Сьогодні суспільство конче потребує наукових досліджень, які б вивчали вплив нових і майбутніх засобів комунікації на людину, особливо в тому, що стосується етики. Нові медіа не вимагають створення нової етики — йдеться тільки про те, щоб запровадити давно визначені етичні принципи та норми за нових комунікаційних обставин. І тут кожна людина може й повинна внести свою частку. Зокрема, журналісти-християни зобов’язані наслідувати біблійних пророків і картати фальшивих богів та ідолів сьогодення, таких, як матеріалізм, гедонізм, споживчі інстинкти, вузький націоналізм.

Журналістика, з її великим і прямим впливом на думку загалу, не може бути керована тільки економічними чинниками, вигодою та чиїмись приватними інтересами. Працю журналіста можна в певному сенсі трактувати як «священний» обов’язок, який треба виконувати з обережністю, усвідомлюючи, що у вас у руках могутній засіб спілкування, довірений вам задля загального добра. Зокрема, задля добра найбільш уразливих суспільних груп — дітей, бідних, хворих, тих, хто перебуває на узбіччі суспільства, хто є жертвою дискримінації.

Журналісти мають завжди пам’ятати, що ніяка свобода, включаючи свободу висловлювання, не є абсолютною — вона обмежена обов’язком поважати гідність та свободу інших людей. Нічого, хоч би яким воно було захоплюючим, не може бути написане, показане або трансльоване, якщо воно несе в собі ущемлення правди. Маю на увазі не тільки правдивість фактів та репортажів, але також «правду про людину», гідність особистості в усіх її вимірах.

Хотів би також висловити персональну подяку багатьом професійним журналістам, які зробили все, що могли, заради того, щоб донести світу слова і події мого понтифікату».

«Етика комунікацій» була розроблена Папською радою з питань суспільних комунікацій до Днів журналістів. Основні положення «Етики» виклав президент Ради архієпископ Джон П. Фаулай.

«Я переконаний у тому, що сутність Церкви — це комунікації. Христос наказав нам «навчати всі народи», а це і є те, що ми робимо, коли спілкуємося.

Швидкий технічний прогрес робить ЗМІ дедалі всеохопнішими та могутнішими. Навіть ті, котрі стараються не використовувати медіа, не можуть виключити контакти з тими людьми, на яких ЗМІ справляють значний вплив. Сучасні ЗМІ покликані служити людській гідності, допомагати людям жити добре і бути достойними членами суспільства, співчувати інакомислячим, розуміти думки та переконання інших людей, формувати почуття взаємної відповідальності та поваги до свободи інших. Вони зближають людей задля того, щоб діяти разом, брати участь у політичних процесах, процесах вибору.

З іншого боку, ЗМІ можуть роз’єднувати людей, затягувати їх у небезпечні організації; плекати ворожість, формувати менталітет «ми проти них»; зображати низьке та зле у світлому ореолі, а добре, шляхетне принижувати і висміювати; поширювати дезінформацію; підтримувати банальне та вульгарне. Замість того, щоб роз’яснювати складні проблеми, журналісти засвоїли звичку уникати проблем або спрощувати їх. ЗМІ іноді формують стереотипи, які базуються на певних особливостях людей, таких, як вік, національність, вірування, партійність. Це небезпечно. Дуже часто ЗМІ не помічають нового і важливого, що з’являється у світі, сконцентровуючи свою увагу на модному або популярному. ЗМІ не мають права посилатися на загальноприйняті стандарти суспільства. Бо вони, медіа, мають величезний вплив на ці самі стандарти, формують їх і тому зобов’язані піднімати їх, а не знижувати.

У відкритих суспільствах із ринковими економіками надто складною є етична проблема — як збалансувати в ЗМІ прибуток і служіння загальним інтересам, загальному добру? Ті рішення, які стосуються змісту передач, текстів або загальної політики ЗМІ, не можуть базуватися тільки на законах ринку. На ці закони недопустимо покладатися, коли йдеться про загальне добро. Не можна керуватися також ринковим принципом «ніш». Системи суспільних комунікацій мають завжди і всюди залишатися «ареопагом» — форумом для обміну ідеями, інформацією, зближувати людей та окремі групи, плекати солідарність.

Безпринципні політики повсюди використовують ЗМІ як інструмент демагогії. І тому ми всі вельми занепокоєні постійним побільшенням економічного, ідеологічного, політичного тисків, спрямованих на зниження етичних стандартів у ЗМІ в усьому світі.

Часто виходить так, що комунікаційні структури та політика, а також технічні засоби надають можливість робити одних людей «інформаційно багатими», а інших — бідними. І це в часи, коли процвітання, а часто й виживання залежать від володіння інформацією. Так ЗМІ роблять свій внесок у суспільну несправедливість, збільшують її розміри.

Аудиторія ЗМІ також має свої обов’язки. Перший обов’язок «споживача» інформації полягає в тому, щоби бути селективним, іншими словами, бути поінформованим щодо якостей та особливостей ЗМІ. І тільки тоді робити свідомий вибір, який відповідав би етичним критеріям людини, вирішувати, що читати, слухати, дивитися. Сьогодні кожна людина має постійно вивчати комунікації, пізнавати цю царину суспільного життя. Навчатися самостійно або за спеціальними програмами. Медіа-освіта має допомагати людям формувати добрий смак, моральні критерії, власні стандарти й вимоги до ЗМІ, а значить, впливає на якість ЗМІ.

У Святому Письмі сказано: «...Неправду відкинувши, кажіть кожен правду до свого ближнього, бо всі ви — одне для одного... Нехай жодне слово гниле не виходить з уст ваших, але тільки таке, що просвіщає, подає благодать тим, хто його чує».

Із виступу кардинала Еварда І. Кассіді, президента Папської ради з питань підтримки єдності церков:

«Журналіст має слугувати своєму суспільству, а також світу за допомогою того ресурсу, який завжди в його руках, — інформації. Люди очікують від ЗМІ повідомлень про те, чого вони не можуть спостерігати безпосередньо. Саме це робить журналістів могутнім інструментом, який може творити як добро, так і зло. Вони можуть нести правду чи брехню і таким чином поширювати замішання та хибні погляди, підтримувати розколи в суспільстві.

Чи завжди журналісти є послами примирення? Чи намагаються вони, працюючи в ЗМІ, будувати мости через ті небезпечні розколи, про які подають інформацію? Складається враження, що деякі діячі ЗМІ більше схильні до руйнації мостів, аніж до їх наведення.

Журналіст повинен мати право і свободу робити правдиві, точні повідомлення навіть тоді, коли новини погані. Однак за всіх обставин метою журналіста має бути розсіювання невігластва, яке, попри всі досягнення медіа, залишається широко розповсюдженим у світі. Невігластво, яке не тільки гальмує персональний розвиток людини, але майже завжди є причиною насильства і напруження у стосунках між людьми, групами, націями. Невігластво й фанатизм часто йдуть разом, бо фанатизм найчастіше виникає на грунті необізнаності. Точні, збалансовані репортажі можуть змінити це невігластво на знання.

Нехай журналісти завжди будуть послами примирення, правди, нехай завжди будують мости там, де вони найбільше потрібні. Переконуйте тих, хто вас слухає або читає, поважати одне одного, турбуватися про інших, любити людей.

Церква високо цінує те зацікавлення, яке ЗМІ сьогодні виявляють до релігійного життя, до висвітлення церковних подій. Однак вони мусять бути готовими до виконання цієї делікатної і важливої справи. Жодний серйозний редактор не пошле репортера писати про політику або спорт, не будучи впевненим, що той є достатньо підготованим для завдання. Проте як часто ми зустрічаємо журналістів, зовсім не готових висвітлювати та аналізувати релігійні проблеми, грамотно подавати перебіг тих чи інших церковних подій.

У старозавітні часи ювілейний рік був часом соціальної справедливості та примирення. Ви, журналісти, можете зробити ювілейний 2000 рік таким самим, ставши засобом примирення всюди, де перебуваєте, — на роботі, вдома».

Тереза Іе Чоуоу, президент Міжнародного католицького союзу преси.

«Справжній журналіст подає факти якомога повно, без прикрас, не нав’язуючи своєї точки зору, своїх упереджень. На жаль, сьогодні ми маємо дедалі більше того, що називається «розважальною журналістикою», яка подає людям факти таким чином, щоб викликати зацікавленість, сформувати у споживача їхньої продукції смак до скандалів. Свобода преси не означає, що можна друкувати все що завгодно. Вона не санкціонує анархію.

Хоча нашим обов’язком є «подавати правду, саму тільки правду і тільки правду», бувають випадки, коли подача всієї правди може зробити більше шкоди, аніж добра. Тому ми зобов’язані робити певні обмеження під час подачі фактів. Більше того — повага до правди, недоторканність особистого життя людини, а також захист дискримінованих людей іноді навіть вимагають мовчання. Публіка не має ні права, ні, тим більше, необхідності, знати все про всіх. Є велика різниця між правом знати і цікавістю щодо «пікантних» подробиць. І коли твердять про «публічний інтерес», часто дбають тільки про власний, зокрема, про збільшення продажу газети. У будь- якому разі недопустимо свідомо «скандалізувати», «сенсаціювати» факти.

Чотирьох євангелістів разом зі св. Павлом у певному сенсі можна вважати першими християнськими журналістами. Їхньою метою було не написання біографії, але передання людям сенсу життя, страждання та смерті Ісуса. Вони створили картину Бога, який ходив серед людей, і показали, що це таке — бути дійсно людяною людиною. Це й тепер дуже необхідне людям».