Рейтинг проти гендера
Насильство — дуже сильне слово. І все ж якось потрібно позначити появу на українських екранах двозначної реклами (наприклад, горілчаної «Візьми мене»), не кажучи вже про «Чемпіонат України зі стриптизу» та некоректні ток- шоу. Першу премію на конкурсі «Телетріумф- 2002» отримала гумористична програма «Гусаків» (ТК «Інтер»), чиї репризи стосовно жінок не назвеш джентльменськими. У цій сфері вистачає контролюючих комісій, та й ВР потурбувалася про моральне надбання суспільства, а вульгарні жарти, як і раніше, в щоденному меню українського ТБ.
НАСКІЛЬКИ «ЗАНЕДБАНЕ» УКРАЇНСЬКЕ ТБ ІЗ ПОГЛЯДУ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ?
Ілля НОЯБРЬОВ, продюсер студії шоу-програм, ведучий програм «Я все про вас знаю», «Клуб «Золотий гусак» телеканалу «Інтер»:
— На жаль, справді «таке» на телебаченні існує. Не хотілося б думати, що це зроблено навмисно. Телебачення нині переповнене певними провокаційними виявами, особливо в ток-шоу. Як мені здається, особливої трагедії немає, оскільки це віяння моди, ринок. Згадуючи початок 1990-х, констатуєш: телебачення, можливо, менше, але, як і театр, кіно, грішило чорнухою. І формально споживач цього вимагав — рейтинги показували, що такий продукт користувався успіхом. На сьогодні народ уже притомився від бруду, лихослів’я, двозначності, вульгарності тощо. Вважаю, що ми — на шляху до такого собі морального одужання, і телебачення в тому числі, що вже помітно з появи непоганих фільмів — мелодрам, скажімо, історичних стрічок. Але поки ще існує бульварний жанр, і від нього нікуди не дінешся. На мою думку, це все ж тимчасове явище, тому я не бив би на сполох. Хоча побоювання активістів визнаю і поділяю.
Олег БУРЕНІН, ведучий програми «Зона ночі» Нового каналу:
— Говорити про «занедбаність» українського ТБ з погляду гендерної рівності абсолютно не на часі. Оскільки ТБ не більше ніж пропозиція, породжена попитом. Якщо «джентльменство», а тим більше «гендерна рівність» (про яку, підозрюю, має уявлення згуртований загін інтелектуалів- джентльменів, вельми далеких від народу), не мають попиту, залиште їх у відділі мас-медійних делікатесів: насильно чорною ікрою не нагодуєш. А телерейтинги — річ об’єктивна, яка відображає співвідношення попиту та пропозиції.
Швидше слід говорити про відсутність смаку деяких програм. Це трохи інше питання, і це, схоже, не дуже влаштує гендерних активістів. І ось чому: про смаки сперечаються, якщо вони є. Якщо немає, сперечатися нема про що. Тут ось яка історія: той самий чемпіонат України зі стриптизу самою атмосферою нагадував патронат комсомолу над дискотеками двадцятирічної давності. А ось дівчата були вродливі (відстоюю право на власний хороший смак у цьому питанні). Простіше кажучи: до визнання того, що секс у нас існує, ми дозріли; а ось до усвідомлення гендера — ні.
Наявність передового загону активістів ще нічого не доводить, і дозрівання — річ така ж об’єктивна, як і телерейтинги. Ми не могли «запустити» те, до чого не дозріли.
Юлія ЛИТВИНЕНКО, ведуча програми «Факти», ICTV:
— У зв’язку з цим так і хочеться пригадати «секрет» рекламістів: коли тобі нічого не вдається — можна сміливо використати образи жінок, тварин і дітей. Отже, цей прийом досить старий. Не треба також забувати, що сьогодні і телебачення, і рекламний ринок розвиваються. І я б не критикувала так уже огульно ці очевидні тенденції, хоч якими б малоприємними вони не були.
Що стосується непристойних жартів на адресу жінок у якійсь окремій програмі — це ж не обов’язкова програма, завжди можна переключитися на інший канал. Якщо такі програми існують — вони також комусь потрібні, це — справа смаку. Я не вважаю, що нам щось насаджують, інша річ — немає альтернативи…
Що стосується рекламної продукції, то мені здається, що акція «Ніч рекламожерів», яку ось уже вкотре проводили в Києві, — чудова нагода навчитися і побачити, як потрібно робити рекламу. Я щиро бажаю всім нашим рекламістам створити що-небудь справді цікаве та не надто експлуатувати стиль «Візьми мене»…
Лариса КОБЕЛЯНСЬКА, керівник проекту рівних можливостей Програми розвитку ООН в Україні:
— Можна говорити про гендерну збалансованість з погляду кількості жінок і чоловіків, продюсерів жінок і чоловіків. Або, наприклад, змісту програм. Наше телебачення, безумовно, перебуває в полоні цих стереотипів.
Перша реакція глядача — що передусім дискриміновано права жінок. Але точно так само ущемлено права чоловіків. Культурну людину, незалежно від статі, ображатиме безкультур’я, порнографія, цинізм. І я впевнена, що не тільки жінкам не подобається реклама горілки «Чистої — голої правди». Точно так само багатьох чоловіків і жінок ображає, що кодекс честі справжнього чоловіка — це народження в нього тільки синів (як стверджує реклама чоловічої косметики).
Телебачення нав’язує стандарт, відповідати якому можуть 1— 2, максимум 3% глядачів. Від цієї реклами страждають передусім чоловіки. Жінка завжди може сховатися в сімейну нішу. Але якщо «я — мама» — звучить гордо, то навряд чи «я — батько» звучатиме так само гордо. Чоловіки вразливіші до питань, які стосуються їхнього статусу, і це також гендерний дискомфорт.
