Рівняння з багатьма невідомими

Далі — список лауреатів без телевізійних номінацій.

Найкращий фільм

«Богемна рапсодія» / Bohemian Rhapsody.

Найкраща комедія або мюзикл

«Зелена книга» / Green Book.

Найкращий актор в драматичному фільмі

Рамі МАЛЕК — «Богемна рапсодія» / Bohemian Rhapsody.

Найкраща актриса в драматичному фільмі

Гленн КЛОУЗ — «Дружина» / The Wife.

Найкращий актор другого плану

Махершала АЛІ — «Зелена книга» / Green Book.

Найкраща актриса другого плану

Регіна КІНГ — «Якщо Біл-стріт могла б заговорити» / If Beale Street Could Talk.

Найкращий актор в комедії або мюзиклі

Крістіан БЕЙЛ — «Державні служби» / Vice.

Найкраща актриса в комедії або мюзиклі

Олівія КОЛАН — «Фаворитка» / The Favourite.

Найкращий режисер

Альфонсо КУАРОН — «Рим» / Roma.

Найкраща оригінальна пісня

Shallow — «Народження зірки» / A Star Is Born.

Накращий анімаційний фільм

«Людина-павук: Через всесвіти» / Spider-Man: Into the Spider-Verse.

Найкращий оригінальний сценарій 

«Людина на Місяці» / First Man.

Найкращий сценарій

Пітер ФАРРЕЛЛІ, Нік ВАЛЛЕЛОНГА, Брайан Хейз КЬЮРІ / «Зелена книга» / Green Book.

Найкращий фільм іноземною мовою 

«Рим» / Roma.

У цьому списку впадає в очі головна тенденція: беззастережного лідера в сезоні 2018/19, судячи з усього, немає. Одразу три фільми отримали по дві нагороди. «Богемна рапсодія» (режисер — Брайан Сінгер) — біографічний мюзикл про гурт Queen і Фредді Меркьюрі — здобув призи за найкращий фільм і найкращу чоловічу роль (Рамі Малек). В іншої кінобіографії, цього разу комічної — «Зеленій книзі» Пітера Фарреллі — «Глобуси» для найкращого актора другого плану (Махершала Алі) й найкращого сценариста (тут працювали — Пітер Фарреллі, Нік Валлелонга, Брайан Хейз Кьюрі). Нарешті, в чорно-білої картини мексиканського режисера Альфонаса Куарона «Рим» нагороди «найкращий режисер» і «найкращий фільм іноземною мовою».

Ще одна цікавинка: у призових перегонах взяли участь три музичні стрічки. Так, у «Зеленій книзі» йдеться про гастролі одного з найкращих джазових піаністів свого часу, афроамериканця Доктора Дона Ширлі (Махершала Алі) 1962 року по півдню США, де на той час процвітала люта расова сегрегація. Доктор наймає здорованя, балакуна й задираку Тоні (Вігго Мортенсен), аби без проблем проїхатися з концертами. Алі відзначений по заслугах, але Мортенсен робить свого персонажа не менш повнокровним, тож уся картина — рівноцінний акторський дует, дивитися на роботу якого  — суцільне задоволення.

Із «Зеленою книгою» та «Рапсодією» змагався також мюзикл «Народження зірки», чий режисер, Бредлі Купер, зіграв головну роль — згасаючу рок-знаменитість, який виводить до слави перспективну дебютантку (Леді Ґаґа). Це вже четверта кіноверсія відомого сюжету (про передісторію дивіться: «Куди приводять мрії» — Дмитро Десятерик,  «День», 19 жовтня 2018). Й отут відбулася несподіванка. Незважаючи на високу оцінку критики, яка особливо відзначила блискучу гру Леді Ґаґа, й на хороші касові збори, «Глобус» дістався фільмові лише в категорії «найкраща оригінальна пісня». Натомість цілковито мелодраматична й прямолінійна «Рапсодія» вшанована за найвищим розрядом.

Нарешті, в чорно-білої драми 57-річного мексиканця Альфонсо Куарона «Рим» — нагороди «найкращий режисер» і «найкращий фільм іноземною мовою». І це ще одна несподіванка, навіть з певним присмаком сенсації. Сюжет побудовано як хроніку життя рядової родини середнього класу в Мехіко на початку 1970-х. Батько нечасто буває вдома, мати виховує чотирьох дітей, спираючись на допомогу двох служниць-індіанок, одна з яких — Клео (Ялиця Апарисіо) — є ведучою героїнею. Оповідь переламують студентські заворушення під час католицького свята 10 червня 1971 року, коли демонстранти були розстріляні солдатами.

«Рим» — майстерно зроблена, соціально точна й психологічно глибока чорно-біла драма. Її гідно оцінило журі 75 Венеційського фестивалю, присудивши головний фестивальний приз — «Золотого лева». Але, коли йдеться про американські нагороди, регалії Старого Світу не мають жодного значення. В цьому сенсі і «Золотий глобус», і «Оскар» — надзвичайно консервативні інституції. Приз — це у першу чергу підвищення прибутків у американському прокаті, тож ієрархія нагород напряму пов’язана з потужними голлівудськими компаніями — як виробниками, так і дистриб’юторами: «Найкращий фільм» «Богемній рапсодії» — яскраве тому підтвердження: фільм має неабияку популярність, відродив інтерес до Меркурі та його музики — дарма, що наступного року про цю нехитру мелодраму ніхто вже й не згадає. Для не англомовних картин відведена одна-єдина категорія. Режисура, актори, сценарій тощо — це все для англосакського світу, хоч би ти був Бунюелем, Бергманом чи Феліні (у жодного з них не було «Оскарів» поза «іноземною» резервацією). І раптом саме «найкраща режисура» відходить Куарону — за підкреслено повільне, іспаномовне кіно, яке абсолютно точно не збере великої каси в США. Тут той рідкісний випадок, коли мистецтво все ж таки перемогло розрахунок.

Решта відзнак — цілком передбачувані: і для Крістіана Бейла, що ефектно перевтілився у віце-президента Діка Чейні в «Державних службах», і для Олівії Колан, яка блискуче зіграла королеву Анну Стюарт у «Фаворитці» Йоргоса Лантімоса. А головна інтрига полягає все ж у розподілі призів. Адже вручення «Глобуса»  розпочинає сезон різних нагород (до десятка) у кіноіндустрії США, який завершується вердиктами Американської кіноакадемії. Через це цю нагороду часто називають репетицією «Оскара»: зазвичай фаворити преси потім здобувають і статуетки.

Отже, 25 лютого стане зрозумілим — чи збереже своє лідерство «Богемна рапсодія», чи вручать Леді Ґаґа заслужений приз, чи стане Куарон другим після Роберто Беньїні неангломовним режисером,  який отримає «Оскара» за режисуру.

У цьому рівнянні багато невідомих.

Тим більш захопливо.