Що приховує загадковий «плюс»?

В експозиції «Сценографія+» демонструють свої роботи чотири майстри, які репрезентують Секцію художників театру, кіно і телебачення Київської організації Національної спілки художників України (Віктор Бариба, Марія Левітська, Наталя Кучеря і Станіслав Петровський).

Попри спеку і те, що виставка проходить у період літніх відпусток, на відкриття прийшло багато любителів мистецтва, колег митців, галеристів і колекціонерів. Оскільки художникам-сценографам украй рідко надаються виставкові площі для демонстрації робіт, інтерес до такого вернісажу чималий. У самій назві його «плюс» говорить про те, що митці скористалися можливістю показати не лише суто театральний бік своєї багатогранної діяльності, але й розкрити деякі інші свої захоплення. Наприклад, Марія Сергіївна Левітська, головний художник Національної опери України, крім костюмів до опери «Дон Карлос» (остання її сценічна робота в рідному театрі), представила на суд глядачів понад десять пастельних пейзажів, споглядаючи які, глядачі здійснюють мандрівку тими місцями, які надихнули Марію Сергіївну на створення полотен. Попри крихкість і камерність пастельної крейди, пейзажі Левітської вражають силою впливу вже при першому погляді на роботи, чи то ізраїльські, випалені сонцем піски чи пагорби, характерними каскадами оброблені рукою трудівника, чи дніпровські затони, які густо заросли зеленню... Робота зі світлом, що є невід’ємною частиною стенографічного мистецтва, ввійшла в плоть і кров Марії Левітської-живописця, а глядачів приваблює достовірність її картин.

Костюми до останньої прем’єри Національної опери України «Наталки Полтавки» показала Наталя Кучеря, яка працює в театрі вже багато років. Споглядання костюмів дає можливість побачити, якими шляхами за допомогою бутафорії та декору, а також фантазією митця, помноженою на працю прекрасних майстринь пошивочного цеху театру, створюється ілюзія розкоші чи історизму. Мисткиня також продемонструвала своє володіння пензлем — гармонійно вписуються в парад народних костюмів квіти, написані олією.

Колега Левітської та Кучері Станіслав Петровський, окрім своїх макетів до декількох вистав, представив об’ємні полотна, такі собі «3D-картини», а також декілька зразків оформлення програмок до театральних вистав. Це тонка сфера, адже обкладинка програмки — перше, до чого глядач звертається, прийшовши на виставу. Тут мають бути інтрига, зашифрована інформація чи натяк, які покликані підготувати до подальшого сприймання сценічного дійства.

Не залишать байдужими глядачів графічні роботи Віктора Бариби. Він безпосередньо й опосередковано пов’язаний не лише з театром, але й із драматургією, цікаво виражає власне бачення того чи іншого сюжету, пропускаючи своє творче «я» через задану режисерську концепцію.