Шедеври харківського Лівші

Дивитися роботи харківського різьбяра-віртуоза Григорія Гусака треба під збільшувальним склом, інакше неможливо оцінити мікроскопічну (у прямому розумінні) точність кожної деталі — вираз облич святих, пальці на руках. Рельєфні зображення і створюються також — в основному під мікроскопом. «Мало хто може через окуляр мікроскопа довго концентрувати погляд в одному місці, фокус «спливає». А я часто працюю по дванадцять годин на день з перервою на обід», — розповідає Григорій Миколайович з простотою, яку вважають супутницею геніального.

ВІРА БЕЗ РЕЛІГІЇ І ЧУДЕСА БЕЗ МІСТИКИ

На один мікрошедевр у різьбяра йде до трьох років життя, але складні роботи, наприклад, складень, який включає вісімдесят два сюжети, автор створює вже більше десяти років. Символічно, що він працює діамантовими різцями шульгою, як легендарний умілець Лівша. Сам виріб він не кріпить на штативі, а тримає неробочою правицею, що незбагненно в такій дрібній техніці. Живе в рідному селі Миколаївка в Харківській області, хоча в місті у нього є помешкання. «На природі працювати легко!» — запевняє майстер. Він захоплюється пірнанням і підводним полюванням, для якого виїжджає до Старого Осколу, знімає під водою фото і відео. Запевняє, що мініатюрне різьблення нагадує пірнання без акваланга. «Коли працюєш, ти маєш бути одночасно напружений і розслаблений. І повинен уміти затамовувати подих», — ділиться Григорій Миколайович.

В основному харківський Лівша робить роботи на біблійні сюжети з релігійним значенням — хрести, ікони, панагії із зображенням Божої матері. На вибір тем його надихнула мініатюрна пластика різьбяра Амвросія, який працював у Троїцько-Сергієвській лаврі в XV столітті. Проте особливого релігійного змісту у свої роботи сам майстер не вкладає і не вважає себе віруючим у прийнятому розумінні слова. Проте він згадує, як його роботи незвичайно впливали на різних людей. Одного дня один знайомий-буддист узяв у руку панагію Володимирської Богородиці, його рука зразу ж покрилася вологою і почала сильно тремтіти. Очевидці події досі не можуть цього пояснити. Також Григорій Миколайович бачив, як на виставці в Києві незнайома дівчина буквально «застигла» на довгий час біля його ікони. «Якщо мої роботи приносять користь тим, хто посправжньому вірить, то добре», — радіє майстер гліптики.

ВІД ВЕЛИКОГО ДО ДРІБНОГО. І ОРДЕН ФАБЕРЖЕ

Починав 54-річний Григорій Гусак з великих скульптур, але поступово захопився роботами поменше і з кінця 90-х років перейшов до мініатюрного й мікромініатюрного різьблення. Каже, що його надихнули побачені в музеях роботи старих майстрів, наприклад, вироби київського майстра-золотаря Івана Равича XVII—XVIII століть і харківського різьбяра ієрея Петра, а також скіфські прикраси. Він самостійно вивчав різьбу по каменю середньовіччя і античності, опановував техніку без вчителів. «З маленькими роботами простіше, їх можна багато укласти в портфель, легко зробити виставку», — сміється майстер-самоук.

Більшість українців дізналися про майстерність Григорія Гусака після того, як його мініатюрна ікона «Спас в силах» на дорогоцінному цитрині з аметистами потрапила до Книги рекордів України. Проте його роботи ще з 90-х років завойовували престижні премії і нагороди, перші місця і дипломи на міжнародних ювелірних виставках, їх купували відомі люди. А восени 2012 року його талант визнав меморіальний фонд Карла Фаберже — Григорія Гусака було нагороджено орденом Фаберже за високий рівень техніки різання по каменю. Тепер Григорій Миколайович є членом фонду і може рекомендувати інших майстрів для нагород і включення до каталогів. Зокрема, він передав фонду імена ще чотирьох умільців із Харкова, які працюють на світовому рівні.

Фото з архіву Григорія ГУСАКА