Скарби «Сухої балки»

Я, як завжди, поєднував відрядження з грою в футбол. Цього разу це був Кубок «Сухої балки», під час якого наша журналістська команда поспілкувалася з гірниками-спортсменами шахти «Ювілейна» імені Фрунзе.

Знаєте, що вразило: тут ніде не побачиш людей із печаттю втоми або розчарування на обличчях — здорові, незакомплексовані й головне — задоволені життям люди. Нині це вдвічі приємніше. На спортивному святі вони були не його фоном, а творцями. Це своєрідне ноу-хау, є сенс перейняти. На трибунах стадіону могли б розміститися щонайменше 5000 глядачів, але... всі вони, ці тисячі, були на доріжках, на футбольних полях, на помостах і секторах стадіону. І сходилися на трибунах, займаючи весь вільний простір, лише на вручення призів і нагородження переможців.

Мотор всього цього дійства — голова профкому гірників «Суха балка» Валерій Міхневич — з’являвся у всіх гарячих точках, устигаючи вручати призи, випробовувати сили у поєдинках із лідерами армрестлінгу, не забуваючи при цьому нагадати нам про те, що герої всіх турнірів завтра чекають нас на глибині 1060 м під землею в шахті ім. Фрунзе.

Дві шахти ВАТ «Суха балка» — це невелике людське товариство із 4500 працюючих гірників та їхніх сімей. Руда цих шахт багата і тому використовується всіма металургійними комбінатами України. Тут вирішено найважливіші побутові проблеми — житло, оздоровлення, спортивно-масова робота. Ці люди азартні. А тому із задоволенням беруть участь у турнірах із армрестлінгу і важкої атлетики, боротьби і перетягування канату (врахуйте, це не разові, а регулярні щотижневі акції). Звичайно ж, тут за популярністю лідирують футбольні турніри, і дорослі, і діти щодня знаходять собі заняття та відпочинок до смаку.

Можуть наші люди жити цікаво. Вони кажуть, що коли не заважатимуть, то здоров’я і добро будуть завжди з ними, і це говорили нам не спеціально підібрані майстри давати інтерв’ю, а просто перехожі, люди на стадіоні, гірники в шахті...

Ви знаєте, виходить, як не крути, а ніякий це не секрет. Просто є сильні й умілі лідери, ось і атмосфера здоров’я та радості від роботи по-хорошому заражає оточуючих. Самі собою відпадають і не прищеплюються до «Сухої балки» наркоманія, пияцтво, дитяча безпритульність, дармоїдство. Немає в цьому куточку Кривого Рогу людей із такими звичними вже похмурими обличчями, а це сьогодні вже, як кажуть росіяни, «дорогого стоит». Можливо це невелике товариство — модель нашого нормального майбутнього життя? Запитання не риторичне. Приїздіть до «Сухої балки» — самі побачите.

Кривий Ріг — Київ

№177 17.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»